Ні для кого не секрет, що чимало осіб працюють по півроку, а потім стільки ж сидять на допомогах з безробіття, перебиваючись випадковими підробітками. Так вигідніше. І це, зрештою, мало стимулює шукати постійне тривале місце роботи. Для чого, якщо допомога через безробіття майже така, як і мінімальна заробітна плата? Тож система виплат вимагає реформування.

«Ми не вирішимо цю проблему, доки не реформуємо систему оплати праці загалом, - каже Міністр соціальної політики Андрій Рева. – І доки отримувати заробітну плату не стане вигідніше, ніж сидіти на соціалці – нічого не поміняється. Окрім того, необхідно докорінно реформувати Службу зайнятості. Із посередників, котрі існують на ринку праці між працівниками й роботодавцями, - цей орган найнеефективніший».

На думку Андрія Реви, Служба зайнятості взагалі не повинна займатися пошуком роботи, вона має лише оформляти безробітних і передавати їх списки до приватних рекрутингових агентств. Ті будуть шукати їм роботу, а соціальні служби виплачуватимуть агентам за кожного працевлаштованого винагороду після проходження шукачем роботи випробувального терміну.

Крім того, зараз Служба зайнятості занадто централізована, вважає Міністр, - у своїй роботі вона не бере до уваги місцеві реалії.

Тобто під час перепрофілювання безробітних Служба зайнятості пропонує навчання за якимись спущеними згори списками професій – перукарі, кухарі, бармени. Тоді як в окремо взятому місті необхідні, скажімо, слюсарі, токарі, водії трамваїв... Відтак, у багатьох містах місцева влада і як замовник, і як споживач робочої сили, не може знайти спільну мову зі Службою зайнятості.