Про затвердження типових положень про центр соціально-психологічної допомоги, соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальний центр матері та дитини, центр ресоціалізації наркозалежної молоді, центр для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

Про затвердження типових положень про центр соціально-психологічної допомоги, соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальний центр матері та дитини, центр ресоціалізації наркозалежної молоді, центр для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді

Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити такі, що додаються:
Типове положення про центр соціально-психологічної допомоги;
Типове положення про соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
Типове положення про соціальний центр матері та дитини;
Типове положення про центр ресоціалізації наркозалежної молоді;
Типове положення про центр для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді.
2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

Прем’єр-міністр України В. Гройсман

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України

Типове положення про центр соціально-психологічної допомоги

1. Центр соціально-психологічної допомоги (далі – центр) – спеціальний заклад, що надає соціальні послуги особам, які внаслідок стихійного лиха, збройних конфліктів, насильства в сім’ї, торгівлі людьми або реальної загрози їх вчинення та інших обставин перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги (далі – особи, які перебувають у складних життєвих обставинах).
2. Центр утворюється місцевою державною адміністрацією або органом місцевого самоврядування в разі наявності необхідної матеріально-технічної бази, зокрема приміщень, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, вимогам пожежної безпеки, і є неприбутковим закладом.
Центр може бути ліквідований або реорганізований за рішенням органу, який його утворив, у порядку, передбаченому законодавством.
Діяльність центру повинна відповідати критеріям діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги.
3. Центр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, а також положенням про центр.
4. Основним завданням центру є надання соціальних послуг кризового та екстреного втручання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, що сприятиме якнайшвидшому їх поверненню до нормальних умов життєдіяльності.
5. Центр відповідно до покладених на нього завдань:
надає притулок особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, у разі відсутності в зазначених осіб засобів до існування;
забезпечує осіб, які тимчасово проживають у центрі, продуктами харчування відповідно до нормативів, визначених центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, а також створює належні умови для індивідуального приготування їжі;
надає особам, які тимчасово проживають у центрі: психологічну допомогу (консультування, підтримка, діагностика, корекція, реабілітація, у разі потреби психотерапія); допомогу в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами; в аналізі життєвої ситуації та визначенні їх основних потреб, складанні індивідуального плану виходу зі складної життєвої ситуації; інформацію з питань соціального захисту населення;
проводить роботу щодо корекції сімейних стосунків;
сприяє в отриманні безоплатної правової допомоги, реєстрації місця проживання (перебування), в отриманні (відновленні) житла, працевлаштуванні, навчанні тощо;
у разі потреби здійснює профілактичні та лікувально-оздоровчі заходи, організовує надання невідкладної медичної допомоги;
надає соціальні послуги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, шляхом консультування за допомогою телефонного зв’язку, а також в умовах денного стаціонару без забезпечення тимчасовим притулком і харчуванням.
6. Центр має право:
самостійно визначати форми та методи роботи;
використовувати для провадження своєї діяльності кошти інших джерел, у тому числі міжнародної фінансової, технічної допомоги та міжнародні гранти;
залучати на договірних засадах для надання соціальних послуг підприємства, установи, організації та фізичних осіб, зокрема волонтерів.
7. Центр провадить діяльність на принципах захисту прав людини, гуманності, законності, доступності послуг, конфіденційності, поваги до особистості.
8. Центр підконтрольний та підзвітний органу, який його утворив.
Організаційно-методичне забезпечення діяльності центрів здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей.
9. Центр у своїй діяльності взаємодіє з відповідними структурними підрозділами місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від їх підпорядкування і форми власності, громадськими організаціями та благодійними фондами.
10. Зарахування до центру осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, здійснюється згідно з наказом директора центру, що видається на підставі:
письмової заяви особи (у разі звернення сім’ї – особистої заяви всіх повнолітніх її членів), яка звернулася до центру, за наявності документа, що посвідчує особу, та виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (облікова форма № 027/о);
письмового направлення відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування за місцем проживання (перебування) особи.
У разі відсутності документа, що посвідчує особу, виписки з медичної карти центр надає допомогу в їх оформленні.
Особа, яка зараховується до центру, повинна бути ознайомлена з правилами внутрішнього розпорядку центру, затвердженими його директором, правами та обов’язками мешканців центру.
11. Прийняття осіб та надання їм необхідної допомоги здійснюється центром цілодобово.
Строк перебування в центрі встановлюється індивідуально кожній особі, відповідно до потреби, за рішенням органу, що видав направлення.
Максимальний строк перебування в центрі не може перевищувати 1 рік.
12. До центру не приймаються особи:
які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння;
із гострими інфекційними захворюваннями (до закінчення строку ізоляції);
із захворюваннями у гострій стадії та заразній формі;
із психічними захворюваннями;
що потребують постійного стороннього догляду і не в змозі самостійно себе обслуговувати (за відсутності супроводжуючої особи).
13. Відрахування з центру особи здійснюється згідно з наказом директора центру, що видається на підставі:
письмової заяви такої особи;
закінчення встановленого строку перебування у центрі;
одноразового грубого або систематичного порушення Правил внутрішнього розпорядку центру, затверджених його директором;
усунення обставин, за яких особа потрапила до центру;
відсутності особи без поважних причин у центрі більше трьох діб.
14. Центр очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, що його утворив.
15. Директор центру:
організовує роботу центру, несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань, визначає ступінь відповідальності працівників;
контролює повноту та якість надання соціальних послуг особам, які перебувають у центрі, у відповідності до державних стандартів та нормативів;
забезпечує ведення та своєчасне подання встановленої звітності про роботу центру перед органом, який його утворив;
затверджує посадові інструкції працівників центру;
призначає в установленому порядку на посаду та звільняє з посади працівників;
затверджує правила внутрішнього розпорядку центру та контролює їх виконання;
видає у межах своєї компетенції накази та розпорядження, організовує і контролює їх виконання;
укладає договори, діє від імені центру і представляє його інтереси;
розпоряджається коштами центру в межах затвердженого кошторису;
забезпечує фінансово-господарську діяльність центру, створення та розвиток матеріально-технічної бази для реалізації комплексу заходів (надання соціальних послуг) особам, які перебувають у центрі;
забезпечує проведення атестації працівників центру в порядку, визначеному законодавством, та сприяє підвищенню їх кваліфікації;
вживає заходів щодо поліпшення умов праці, дотримання правил охорони праці, внутрішнього трудового розпорядку, санітарної та пожежної безпеки;
здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.
16. Положення про центр, кошторис та штатний розпис центру затверджує орган, який його утворив.
17. Видатки на утримання центру здійснюються за рахунок коштів, передбачених у відповідних місцевих бюджетах, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
18. Центр володіє та користується майном, переданим йому органом, який його утворив, юридичними та фізичними особами і придбаним за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Центр має право придбавати та орендувати обладнання, необхідне для забезпечення його функціонування.
19. Типові нормативи оснащення центру затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує фінансову та бюджетну політику.
20. Центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку зі своїм найменуванням, штампи та бланки.

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України

Типове положення про соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

1. Соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі – гуртожиток) – спеціальний заклад для тимчасового проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 15 до 18 років, а також осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 18 до 23 років (далі – особи, які тимчасово проживають у гуртожитку).
Метою діяльності гуртожитку є створення умов для соціальної адаптації та соціальної інтеграції осіб, які тимчасово проживають у гуртожитку, підготовка їх до самостійного життя.
Діяльність гуртожитку повинна відповідати критеріям діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги.
2. Гуртожиток утворюється місцевою державною адміністрацією або органом місцевого самоврядування і є неприбутковим закладом.
Гуртожиток утворюється в разі наявності необхідної матеріально-технічної бази, зокрема приміщень, що відповідають вимогам пожежної безпеки, технічним нормам і санітарно-гігієнічним вимогам, державним будівельним нормам щодо такого житла, та використовується лише за призначенням.
Не допускається розміщення гуртожитку в підвалах і цокольних поверхах, у приміщеннях, віддалених від населених пунктів, за відсутності розвиненої транспортної інфраструктури.
Гуртожиток може бути ліквідований або реорганізований за рішенням органу, який його утворив, у порядку, передбаченому законодавством.
3. Гуртожиток у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, а також положенням про гуртожиток.
4. Видатки на утримання гуртожитку здійснюються за рахунок коштів, передбачених у відповідних місцевих бюджетах, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
5. Основними завданнями гуртожитку є надання соціальних послуг підтриманого проживання, соціальної інтеграції та реінтеграції, соціальної адаптації особам, які тимчасово проживають у гуртожитку.
6. Гуртожиток відповідно до покладених на нього завдань:
створює соціально-побутові умови для проживання осіб, які тимчасово проживають у гуртожитку;
забезпечує навчання, розвиток та підтримку навичок самостійного проживання, надає допомогу в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем та шляхів їх вирішення, складанні плану виходу зі складної життєвої ситуації, організації розпорядку дня, у веденні домашнього господарства;
надає особам, які тимчасово проживають у гуртожитку: психологічну допомогу (консультування, підтримка, корекція психологічного стану та поведінки в повсякденному житті); інформацію з питань соціального захисту населення; допомогу в оформленні документів, в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами; сприяє в отриманні безоплатної правової допомоги, реєстрації місця проживання (перебування), в отриманні (відновленні) житла, працевлаштуванні тощо;
у разі потреби організовує надання невідкладної медичної допомоги.
7. Гуртожиток має право:
самостійно визначати форми та методи роботи;
використовувати для провадження своєї діяльності кошти інших джерел, у тому числі міжнародної фінансової, технічної допомоги та міжнародні гранти;
залучати на договірних засадах для надання соціальних послуг (консультацій, медичної допомоги) підприємства, установи, організації та фізичних осіб, зокрема волонтерів.
8. Гуртожиток провадить діяльність на принципах захисту прав людини, гуманності, законності, доступності послуг, конфіденційності, поваги до особистості.
9. Гуртожиток підконтрольний та підзвітний органу, який його утворив.
Організаційно-методичне забезпечення діяльності гуртожитків здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей.
10. Гуртожиток у своїй діяльності взаємодіє з відповідними структурними підрозділами місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування у сфері молоді та спорту, соціального захисту населення, охорони здоров’я, освіти, службою у справах дітей, підприємствами, установами та організаціями незалежно від їх підпорядкування і форми власності, громадськими організаціями та благодійними фондами.
11. До гуртожитку поселяються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 18 до 23 років після завершення періоду перебування у відповідних закладах для таких дітей, дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім’ях, припинення піклування, припинення договору про патронат, завершення строкової служби у Збройних Силах, відбуття покарання у виді позбавлення волі за умови відсутності у них житла або у разі, коли їх житло визнане в установленому порядку непридатним для проживання або не підлягає ремонту та реконструкції.
12. Зарахування до гуртожитку здійснюється згідно з наказом директора гуртожитку на підставі письмової заяви та за письмовим направленням відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування за наявності паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.
Особі, яка зараховується до гуртожитку, видаються постільні речі, перепустка на право входу в гуртожиток. Вона повинна бути ознайомлена з правилами внутрішнього розпорядку, затвердженими директором гуртожитку, правами та обов’язками мешканців гуртожитку.
Особи, які тимчасово проживають у гуртожитку, мають право:
відвідувати приміщення загального користування;
користуватися обладнанням, інвентарем гуртожитку та отримувати житлово-комунальні послуги;
стати на соціальний квартирний облік та отримати соціальне житло.
До гуртожитку не поселяються особи, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння; із гострими інфекційними захворюваннями (до закінчення строку ізоляції); із захворюваннями у гострій стадії та заразній формі, ті, що потребують стороннього догляду, а також особи із психічними захворюваннями.
13. Граничний строк перебування особи у гуртожитку становить три роки.
14. Відрахування особи з гуртожитку здійснюється згідно з наказом директора в разі:
подання нею відповідної письмової заяви;
закінчення граничного строку її перебування в гуртожитку;
одноразового грубого або систематичного порушення правил внутрішнього розпорядку гуртожитку;
забезпечення її житлом.
15. Гуртожиток очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, який його утворив.
16. Директор гуртожитку:
організовує його роботу, несе персональну відповідальність за виконання покладених на гуртожиток завдань, визначає ступінь відповідальності працівників;
контролює повноту та якість надання соціальних послуг особам, які тимчасово проживають у гуртожитку, у відповідності до державних стандартів та нормативів;
забезпечує ведення та своєчасне подання встановленої звітності про роботу гуртожитку перед органом, який його утворив;
призначає в установленому порядку на посаду та звільняє з посади працівників;
затверджує посадові інструкції працівників;
затверджує правила внутрішнього розпорядку гуртожитку, контролює їх виконання;
видає в межах своєї компетенції накази та розпорядження, організовує і контролює їх виконання;
укладає договори, діє від імені гуртожитку і представляє його інтереси;
розпоряджається коштами гуртожитку в межах затвердженого кошторису;
забезпечує фінансово-господарську діяльність гуртожитку, створення та розвиток матеріально-технічної бази для реалізації комплексу заходів (надання соціальних послуг) особам, які тимчасово проживають у гуртожитку;
забезпечує проведення атестації працівників гуртожитку в порядку, визначеному законодавством, та сприяє підвищенню їх кваліфікації;
вживає заходів щодо поліпшення умов праці, дотримання правил охорони праці, внутрішнього трудового розпорядку, санітарної та пожежної безпеки;
здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.
17. Положення про гуртожиток, кошторис та штатний розпис гуртожитку затверджує орган, який його утворив.
18. Гуртожиток володіє та користується майном, переданим йому органом, який його утворив, юридичними та фізичними особами і придбаним за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Гуртожиток має право придбавати та орендувати обладнання, необхідне для забезпечення його функціонування.
19. Типові нормативи оснащення гуртожитку затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує фінансову та бюджетну політику.
20. Гуртожиток є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку зі своїм найменуванням, штампи та бланки.

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України

Типове положення про соціальний центр матері та дитини

1. Соціальний центр матері та дитини (далі – центр) – спеціальний заклад для тимчасового проживання жінок на сьомому-дев’ятому місяці вагітності та одного з батьків із дітьми віком від народження до 18 місяців, які перебувають у складних життєвих обставинах, що перешкоджають виконанню батьківського обов’язку (далі – особи, які тимчасово проживають у центрі).
2. Центр утворюється місцевою державною адміністрацією або органом місцевого самоврядування в разі наявності необхідної матеріально-технічної бази, зокрема приміщень, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, вимогам пожежної безпеки, і є неприбутковим закладом.
Центр може бути ліквідований або реорганізований за рішенням органу, який його утворив, у порядку, передбаченому законодавством.
Діяльність центру повинна відповідати критеріям діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги.
3. Центр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, а також положенням про центр.
4. Видатки на утримання центру здійснюються за рахунок коштів, передбачених у відповідних місцевих бюджетах, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
5. Метою діяльності центру є проведення соціальної роботи, спрямованої на профілактику соціального сирітства (покинуті батьками діти), з особами, які тимчасово проживають у центрі.
6. Основними завданнями центру є надання соціальних послуг притулку, соціальної інтеграції та реінтеграції особам, які тимчасово проживають у центрі.
7. Центр відповідно до покладених на нього завдань:
створює соціально-побутові умови для проживання;
забезпечує харчуванням осіб, які тимчасово проживають у центрі, відповідно до нормативів, визначених центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, створює належні умови для індивідуального приготування їжі;
надає особам, які тимчасово проживають у центрі: психологічну допомогу (корекція психологічного стану та поведінки, консультування, підтримка), допомогу в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем та шляхів їх вирішення, складанні плану виходу зі складної життєвої ситуації, у зміцненні (відновленні) родинних та суспільно корисних зв’язків; допомогу з питань догляду за дітьми раннього віку, їх розвитку і виховання; інформацію з питань соціального захисту населення; сприяє в отриманні безоплатної правової допомоги, реєстрації місця проживання (перебування), в отриманні (відновленні) житла, працевлаштуванні тощо;
забезпечує особам, які тимчасово проживають у центрі, навчання, розвиток та підтримку соціальних навичок;
організовує отримання особами, які тимчасово проживають у центрі, медичних послуг, медичного обстеження;
інформує відповідний структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за місцем проживання особи, яка тимчасово проживає у центрі, про необхідність подальшого соціального супроводу.
8. Центр провадить свою діяльність на принципах захисту прав людини, гуманності, законності, доступності послуг, конфіденційності, поваги до особистості.
9. Центр підконтрольний та підзвітний органу, який його утворив.
Організаційно-методичне забезпечення діяльності центрів здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей.
10. Центр у своїй діяльності взаємодіє з відповідними структурними підрозділами місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування у сфері молоді та спорту, соціального захисту населення, охорони здоров’я, освіти, службою у справах дітей, підприємствами, установами та організаціями незалежно від їх підпорядкування та форми власності, громадськими організаціями та благодійними фондами.
11. Центр має право:
самостійно визначати форми та методи роботи;
залучати на договірних засадах для надання соціальних послуг (консультацій, методичної допомоги) підприємства, установи, організації та фізичних осіб, зокрема волонтерів;
використовувати для провадження своєї діяльності кошти інших джерел, у тому числі міжнародної фінансової допомоги, технічної допомоги та міжнародні гранти.
12. Зарахування до центру здійснюється згідно з наказом директора центру на підставі:
письмової заяви вагітної жінки або одного з батьків, який самостійно виховує малолітню дитину віком від народження до 18 місяців;
письмового направлення відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування за місцем проживання (перебування) особи.
Для зарахування до центру подається документ, що засвідчує особу, медична довідка про стан здоров’я, а в разі прийому одного з батьків з дитиною, також медична довідка про народження дитини.
У разі відсутності зазначених документів центр надає допомогу в їх оформленні.
Особа, яка зараховується до центру, ознайомлюється з правилами внутрішнього розпорядку, затвердженими директором центру, правами та обов’язками осіб, які тимчасово проживають у центрі.
13. Прийняття осіб до центру здійснюється цілодобово.
Зарахування осіб до центру здійснюється протягом робочого дня, тривалість якого визначається регламентом роботи центру.
До центру не можуть бути зараховані особи:
за наявності у них алкогольної або наркотичної залежності;
із симптомами хвороби в період загострення хронічних інфекційних захворювань.
У разі, коли матері відмовлено у зарахуванні до центру, викликається представник служби у справах дітей за місцезнаходженням центру для вирішення питань щодо захисту прав дитини.
14. Відрахування з центру здійснюється за наказом директора центру, що видається:
на підставі письмової заяви особи, що тимчасово проживає в центрі;
у разі досягнення дитиною 18-місячного віку;
за наявності засвідчених працівниками центру фактів ухиляння матері від виховання дитини або дітей, що суперечать інтересам, загрожують життю та здоров’ю дитини;
при одноразовому грубому або систематичному порушенні правил внутрішнього розпорядку центру.
У разі відрахування матері з центру через ухиляння від виховання дитини або дітей, одноразового грубого або систематичного порушення правил внутрішнього розпорядку центр за десять днів до відрахування інформує про це службу у справах дітей за місцезнаходженням центру для вирішення питань щодо захисту прав дитини.
15. Після вибуття з центру особа, яка тимчасово в ньому проживала, у разі необхідності, може бути взята (за її згодою) під соціальний супровід за місцем проживання (перебування).
16. Центр очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, який його утворив.

17. Директор центру:
організовує його роботу, несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань, визначає ступінь відповідальності працівників;
контролює повноту та якість надання соціальних послуг особам, які тимчасово проживають у центрі, відповідно до державних стандартів та нормативів;
забезпечує ведення та своєчасне подання встановленої звітності про роботу центру перед органом, який його утворив;
призначає в установленому порядку на посаду та звільняє з посади працівників центру;
затверджує посадові інструкції працівників центру;
затверджує правила внутрішнього розпорядку центру, контролює їх виконання;
видає в межах своєї компетенції накази та розпорядження, організовує і контролює їх виконання;
укладає договори, діє від імені центру і представляє його інтереси;
розпоряджається коштами центру в межах затвердженого кошторису;
забезпечує фінансово-господарську діяльність центру, створення та розвиток матеріально-технічної бази для реалізації комплексу заходів (надання соціальних послуг) особам, які тимчасово проживають у центрі;
забезпечує проведення атестації працівників центру в порядку, визначеному законодавством, та організовує підвищення їх кваліфікації;
вживає заходів щодо поліпшення умов праці, дотримання правил охорони праці, внутрішнього трудового розпорядку, санітарної та пожежної безпеки;
здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.
18. Положення про центр, кошторис та штатний розпис центру затверджується органом, який його утворив.
19. Центр володіє та користується майном, переданим йому органом, який його утворив, юридичними та фізичними особами і придбаним за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Центр має право придбавати та орендувати обладнання, необхідне для забезпечення його функціонування.
20. Типові нормативи оснащення центру затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує фінансову та бюджетну політику.
21. Центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку зі своїм найменуванням, штампи та бланки.

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України

Типове положення про центр ресоціалізації наркозалежної молоді
1. Центр ресоціалізації наркозалежної молоді (далі – центр) є спеціалізованим закладом, в якому на добровільних засадах цілодобово перебуває молодь, яка пройшла курс лікування від наркотичної залежності в закладах охорони здоров’я та потребує отримання соціальних послуг (далі – особи, які тимчасово проживають у центрі).
2. Центр утворюється місцевою державною адміністрацією або органом місцевого самоврядування в разі наявності необхідної матеріально-технічної бази, зокрема приміщень, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, вимогам пожежної безпеки, і є неприбутковим закладом.
Не допускається розміщення центру в підвалах і цокольних поверхах, у приміщеннях, віддалених від населених пунктів, та за відсутності розвинутої транспортної інфраструктури.
3. Центр може бути ліквідований або реорганізований за рішенням органу, який його утворив, у порядку, передбаченому законодавством.
Діяльність центру повинна відповідати критеріям діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги.
4. Центр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, а також положенням про центр.
5. Центр підконтрольний та підзвітний органу, який його утворив.
Організаційно-методичне забезпечення діяльності центрів здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей.
6. Видатки на утримання центру здійснюються за рахунок коштів, передбачених у відповідних місцевих бюджетах, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
7. Основним завданнями центру є надання соціальних послуг соціальної адаптації, соціальної інтеграції та реінтеграції особам, які тимчасово проживають у центрі.
8. Центр відповідно до покладених на нього завдань:
забезпечує особам, які тимчасово проживають у центрі, допомогу в формуванні, розвитку та підтримці соціальних навичок, умінь та соціальної компетенції;
забезпечує розроблення та виконання індивідуальних програм соціальної реабілітації та адаптації осіб, які тимчасово проживають у центрі;
надає особам, які тимчасово проживають у центрі: психологічну допомогу (корекція психологічного стану та поведінки, консультування, психологічна підтримка), допомогу в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем та шляхів їх вирішення, залученні їх до вирішення власної складної життєвої ситуації, у зміцненні (відновленні) родинних та суспільно корисних зв’язків, в оформленні документів, в отриманні безоплатної правової допомоги, в організації зайнятості та дозвілля, клубів за інтересами; інформацію з питань соціального захисту населення;
створює умови для проживання та забезпечує харчуванням осіб, які тимчасово проживають у центрі, відповідно до нормативів, визначених центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
інформує через засоби масової інформації населення про наслідки вживання наркотичних засобів та психотропних речовин.
9. Центр має право:
самостійно визначати форми та методи роботи з соціальної реабілітації отримувачів соціальних послуг;
залучати на договірних засадах для надання соціальних послуг підприємства, установи, організації та фізичних осіб, зокрема волонтерів;
використовувати для провадження своєї діяльності кошти інших джерел, у тому числі міжнародної фінансової допомоги, технічної допомоги та міжнародні гранти.
10. Центр провадить свою діяльність на принципах захисту прав людини, гуманності, законності, доступності послуг, конфіденційності, поваги до особистості.
11. Центр у своїй діяльності взаємодіє з відповідними структурними підрозділами місцевого органу виконавчої влади і органу місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, громадськими організаціями і благодійними фондами.
12. Зарахування до центру здійснюється згідно з наказом директора центру на підставі:
письмового направлення відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування за місцем проживання (перебування) особи;
письмової заяви, за наявності паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, медичної довідки про стан здоров’я та про проходження курсу лікування від наркотичної залежності в закладах охорони здоров’я.
Особи віком до 18 років зараховуються на підставі письмової заяви батьків або осіб, що їх замінюють.
13. Строк перебування отримувача соціальних послуг у центрі визначається органом, що видав направлення, відповідно до індивідуальної програми соціальної реабілітації та адаптації.
14. До центру не зараховуються особи, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння; із гострими інфекційними захворюваннями (до закінчення строку ізоляції); із захворюваннями у гострій стадії та заразній формі; із хронічними захворюваннями у стадії загострення.
15. У разі зарахування до центру отримувачі соціальних послуг реєструються в журналі обліку, на кожного заводиться особова справа, в якій зберігаються медична картка, виписка з історії хвороби з результатами медичного обстеження нарколога, дерматовенеролога, план проведення реабілітаційних заходів, копія паспорта тощо.
Особа, яка зараховується до центру, ознайомлюється з правилами внутрішнього розпорядку, затвердженими директором центру, правами та обов’язками осіб, які тимчасово проживають у центрі.
16. Відрахування отримувача соціальних послуг із центру здійснюється згідно з наказом його директора в разі:
виконання індивідуальної програми соціальної реабілітації та адаптації;
подання ним відповідної письмової заяви;
одноразового грубого або систематичного порушення правил внутрішнього розпорядку центру.
17. Центр очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади органом, який його утворив.
18. Директор центру:
здійснює керівництво діяльністю центру, організовує його роботу та несе відповідальність за виконання покладених на центр завдань, визначає ступінь відповідальності працівників;
контролює повноту та якість надання соціальних послуг особам, які тимчасово проживають у центрі, відповідно до державних стандартів та нормативів;
забезпечує ведення та своєчасне подання встановленої звітності про роботу центру перед органом, який його утворив;
призначає в установленому порядку на посаду та звільняє з посади працівників центру;
затверджує посадові інструкції працівників;
затверджує правила внутрішнього розпорядку центру, контролює їх виконання;
видає в межах своїх повноважень накази, організовує і контролює їх виконання;
діє від імені центру, представляє його інтереси та укладає договори;
розпоряджається коштами центру в межах затвердженого кошторису;
забезпечує фінансово-господарську діяльність центру, створення та розвиток матеріально-технічної бази для реалізації комплексу заходів (надання соціальних послуг) особам, які тимчасово проживають у центрі;
забезпечує проведення атестації працівників центру в порядку, визначеному законодавством, та організовує підвищення їх кваліфікації;
вживає заходів щодо поліпшення умов праці, дотримання правил охорони праці, внутрішнього трудового розпорядку, санітарної та пожежної безпеки.
19. Положення про центр, кошторис та штатний розпис центру затверджується органом, який його утворив.
20. Центр володіє та користується майном, переданим йому органом, який його утворив, юридичними та фізичними особами і придбаним за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Центр має право придбавати та орендувати обладнання, необхідне для забезпечення його функціонування.
21. Типові нормативи оснащення центру затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує фінансову та бюджетну політику.
22. Центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку зі своїм найменуванням, штампи та бланки.

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України

Типове положення про центр для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді

1. Центр для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді (далі – центр) –спеціалізований заклад, що проводить роботу з соціальної адаптації ВІЛ-інфікованих дітей та молоді.
2. Центр виконавчої влади або органом місцевого самоврядування в разі наявності необхідної матеріально-технічної бази, зокрема приміщень, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, вимогам пожежної безпеки, і є неприбутковим закладом.
Центр може бути ліквідований або реорганізований за рішенням органу, який його утворив, у порядку, передбаченому законодавством.
Діяльність центру повинна відповідати критеріям діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги.
3. Центр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, а також положенням про центр.
4. Видатки на утримання центру здійснюються за рахунок коштів, передбачених у відповідних місцевих бюджетах, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
5. Основним завданням центру є надання соціальної послуги соціальної адаптації ВІЛ-інфікованим дітям та молоді, які в ньому перебувають (далі – особи, які перебувають у центрі).
6. Центр відповідно до покладених на нього завдань:
забезпечує особам, які перебувають у центрі, допомогу в формуванні, розвитку та підтримці соціальних навичок, умінь, соціальних компетенцій;
надає особам, які перебувають у центрі: психологічну допомогу (корекція психологічного стану та поведінки, консультування, підтримка), допомогу в аналізі життєвої ситуації, визначенні основних проблем та шляхів їх вирішення, залученні їх до вирішення власної складної життєвої ситуації, у зміцненні (відновленні) родинних та суспільно корисних зв’язків, в оформленні документів, в організації денної зайнятості та дозвілля, клубів за інтересами, проведенні конкурсів; інформацію з питань соціального захисту населення;
організовує роботу груп взаємодопомоги для осіб, які перебувають у центрі, та їх батьків або осіб, які їх замінюють;
залучає батьків або осіб, які їх замінюють, до співпраці, надає їм методичні поради;
у разі потреби здійснює лікувально-оздоровчі заходи, організовує відпочинкові програми та надання невідкладної медичної допомоги;
забезпечує харчуванням осіб, які перебувають у центрі, відповідно до нормативів, визначених центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;
співпрацює із закладами охорони здоров’я, навчальними закладами та іншими організаціями, які надають допомогу ВІЛ-інфікованим дітям та молоді;
направляє у разі потреби осіб, які перебувають у центрі, у заклади та установи, що можуть забезпечити задоволення їх потреб.
7. Для забезпечення ефективності роботи з ВІЛ-інфікованими дітьми та молоддю в центрі утворюються відповідні відділення окремо для дітей та молоді.
8. Центр має право:
самостійно визначати форми та методи роботи;
залучати на договірних засадах для надання соціальних послуг підприємства, установи, організації та фізичних осіб, зокрема волонтерів;
використовувати для провадження своєї діяльності кошти інших джерел, у тому числі міжнародної фінансової, технічної допомоги та міжнародні гранти.
9. Центр провадить діяльність на принципах захисту прав людини, гуманності, законності, доступності послуг, конфіденційності, поваги до особистості.
10. Центр підконтрольний та підзвітний органу, який його утворив.
Організаційно-методичне забезпечення діяльності центрів здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей.
11. Центр у своїй діяльності взаємодіє з відповідними структурними підрозділами місцевого органу виконавчої влади і органу місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, громадськими організаціями і благодійними фондами.
12. Зарахування до центру здійснюється згідно з наказом його директора, що видається на підставі:
письмового направлення відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування за місцем проживання (перебування) особи.
відповідної письмової заяви одного з батьків дитини або особи, яка їх замінює, чи повнолітньої дієздатної особи, яка звернулася до центру, за наявності документа, що її посвідчує, та медичної довідки про стан здоров’я.
На кожну особу заповнюється реєстраційна картка.
Особа, яка зараховується до центру, повинна бути ознайомлена з правилами внутрішнього розпорядку, затвердженими його директором, правами та обов’язками відвідувачів центру.
13. Центр надає соціальні послуги ВІЛ-інфікованим дітям та їх батькам або особам, які їх замінюють (у тому числі дітям з невизначеним статусом, народженим ВІЛ-інфікованими матерями), ВІЛ-інфікованій молоді.
14. До центру не приймаються особи із симптомами хвороби в гострому періоді або в період загострення хронічних захворювань (у тому числі психічних), хронічного захворювання у стадії декомпенсації, активного туберкульозу, корости, педикульозу, у разі перебування дитини чи молодої людини у контакті з інфекційним хворим.
15. Відрахування ВІЛ-інфікованих дітей та молоді з центру здійснюється згідно з наказом його директора:
у разі подання відповідної заяви одним з батьків дитини або особою, яка їх замінює, чи повнолітньою дієздатною особою, яка звернулася до центру;
після завершення індивідуальної програми соціальної та психологічної адаптації;
якщо особа не відвідує протягом тривалого часу без поважних причин центр.
16. Центр працює в режимі денного стаціонару. Строк перебування особи в центрі не повинен перевищувати шість годин на добу.
За потреби та наявності можливості центр може приймати ВІЛ-інфікованих дітей та молодь і надавати їм необхідну допомогу цілодобово.
17. Центр очолює директор, який призначається на посаду та звільняється з посади керівником органу, який його утворив.
18. Директор центру:
організовує його роботу та несе персональну відповідальність за виконання покладених на центр завдань, визначає ступінь відповідальності працівників;
контролює повноту та якість надання соціальних послуг особам, які перебувають у центрі, у відповідності до державних стандартів та нормативів;
призначає в установленому порядку на посаду та звільняє з посади працівників центру;
затверджує посадові інструкції працівників центру;
затверджує правила внутрішнього розпорядку центру, контролює їх виконання;
видає в межах своєї компетенції накази, організовує і контролює їх виконання;
укладає договори, діє від імені центру та представляє його інтереси;
розпоряджається коштами центру в межах затвердженого кошторису;
забезпечує фінансово-господарську діяльність центру, створення та розвиток матеріально-технічної бази для реалізації комплексу заходів (надання соціальних послуг) особам, які перебувають у центрі;
забезпечує проведення атестації працівників центру в порядку, визначеному законодавством, та організовує підвищення їх кваліфікації;
забезпечує ведення та своєчасне подання встановленої звітності про роботу центру перед органом, який його утворив;
вживає заходів щодо поліпшення умов праці, дотримання правил охорони праці, внутрішнього трудового розпорядку, санітарної та пожежної безпеки.
здійснює інші повноваження, передбачені законодавством.
19. Положення про центр, кошторис та штатний розпис центру затверджує орган, який його утворив.
20. Центр володіє та користується майном, переданим йому органом, який його утворив, юридичними та фізичними особами і придбаним за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Центр має право придбавати та орендувати обладнання, необхідне для забезпечення його функціонування.
21. Типові нормативи оснащення центру затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує фінансову та бюджетну політику.
22. Центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку зі своїм найменуванням штампи і бланки.

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України

ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 року № 608 „Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної допомоги” (Офіційний вісник України, 2004 р., № 19, ст. 1325);
2. Пункт 21 змін, що вносяться до деяких актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2004 року № 1757 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 52, ст. 3451);
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2005 р. № 878 „Про затвердження Типового положення про соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 37, ст. 2276);
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2005 р. № 879 „Про затвердження Типового положення про соціальний центр матері та дитини” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 37, ст. 2276);
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2005 року № 962 „Про внесення змін до Типового положення про центр соціально-психологічної допомоги” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 39, ст. 2474);
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 року. № 148 „Про затвердження Типового положення про центр для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 7, ст. 361);
7. Пункти 1, 5, 6 та 7 змін, що вносяться до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2006 року № 1620 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 47, ст. 3128);
8. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007 року № 1047 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2005 р. № 878” (Офіційний вісник України, 2007 р., № 61, ст. 2419);
9. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2008 року № 930 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2005 року № 879” (Офіційний вісник України, 2008 р., № 81, ст. 2736);
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 року № 541 „Про внесення змін до Типового положення про центр соціально-психологічної допомоги” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 41, ст. 1376);
11. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 979 „Про затвердження Типового положення про центр ресоціалізації наркозалежної молоді” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 72, ст. 2476).