Гендерна політика

Міністерство соціальної політики відіграє роль спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків, хлопчиків та дівчат означає, що всі люди, незалежно від їхньої статі, повинні мати однакові можливості у всіх сферах життя. Соціальні ролі, поведінка та характеристики, які суспільство вважає прийнятними для жінок і чоловіків, називаються гендером.

Гендерна рівність — це принцип, що гарантує однакові права та можливості для жінок і чоловіків. Цей підхід забезпечує кожному з них шанс активно долучатися до всіх аспектів суспільного життя, від роботи та освіти до політики і культури. Гендерна рівність сприяє створенню більш справедливого і гармонійного суспільства, де голос кожного члена громади почутий, а його потенціал максимально реалізований. Важливо, щоб усі мали змогу реалізувати свої мрії та цілі та прагнення незалежно від статі.

Інформація про гендерну політику в Україні

Забезпечення гендерної рівності та сталого розвитку суспільства в Україні є пріоритетом. У нинішніх умовах, коли Україна стикається з численними викликами через повномасштабне російське вторгнення, спостерігається збільшення кількості вразливих категорій, як серед жінок, так і чоловіків. Війна істотно погіршує гендерну нерівність, що вимагає нових, ефективних підходів для розв'язання цих проблем.

Відповідаючи на ці виклики, Уряд України прийняв та реалізує низку стратегічних документів у сфері гендерної рівності на період до 2030 року.

Державна стратегія забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків створила міцну основу для ініціатив, спрямованих на гендерну рівність у різних сферах життя.

Також на разі Уряд України приділяє особливу увагу імплементації Стамбульської конвенції, акцентуючи на її реалізації на законодавчому та інституційному рівнях. Вона спрямована на захист прав жінок та запобігання насильству, яке часто ґрунтується на гендерній нерівності.

Стамбульська конвенція або Конвенція Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, є важливим міжнародним договором, ухваленим у Стамбулі 11 травня 2011 року. Цей документ має на меті захист жінок від усіх форм насильства, а також запобігання, переслідування та ліквідацію насильства щодо жінок і домашнього насильства. Основні аспекти Стамбульської конвенції:

Превенція насильства: Конвенція зобов’язує держави-учасниці впроваджувати заходи для запобігання насильству, зокрема через освіту, підвищення обізнаності суспільства та тренінги для спеціалістів, що працюють із постраждалими.

Захист постраждалих: Документ вимагає створення ефективних механізмів захисту жертв насильства, включаючи доступ до притулків, гарячих ліній і служб підтримки.

Переслідування злочинців: Конвенція зобов'язує держави забезпечити відповідальність винних осіб за вчинені акти насильства. Це включає криміналізацію насильства, сексуального насильства, переслідування, примусового шлюбу, каліцтва жіночих статевих органів, примусових абортів і стерилізації.

Комплексний підхід: Документ вимагає від держав міжвідомчої співпраці для координації заходів щодо запобігання насильству і допомоги постраждалим, а також включення громадських і жіночих організацій у цей процес.

Міжнародний моніторинг: Виконання положень Стамбульської конвенції контролює незалежна група експертів – GREVIO (Група експертів із протидії насильству щодо жінок та домашньому насильству).

Значення для країн: Підписання та ратифікація Стамбульської конвенції є важливим кроком для держав, що прагнуть запобігати гендерному насильству та підтримувати рівноправність і безпеку. Конвенція служить ефективним інструментом у боротьбі з домашнім насильством і насильством за ознакою статі, сприяючи розробці законодавчих і практичних заходів, спрямованих на підтримку прав жінок і захист постраждалих.

Для України підписання документа стало важливим кроком у захисті прав жінок та запровадженні комплексних заходів для боротьби з домашнім і гендерним насильством на національному рівні.

Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека»

Резолюція ухвалена 31 жовтня 2000 року, є важливим документом, що визнає важливу роль жінок у питаннях запобігання конфліктам, мирних переговорах, миробудуванні, підтриманні миру, гуманітарних операціях і процесах відновлення після конфліктів. Основні положення резолюції включають:

Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека», ухвалена 31 жовтня 2000 року, разом з іншими резолюціями Ради Безпеки ООН, такими як 1820, 1888, 1889, 1960, 2106, 2122, 2242, 2467 та 2493, формують порядок денний «Жінки, мир, безпека».

Резолюція 1325 є однією з ключових ініціатив Ради Безпеки ООН у сфері безпеки. Вона підкреслює важливу роль жінок у запобіганні конфліктам, їх врегулюванні та миробудуванні, закликаючи держави-члени забезпечити активне залучення жінок на всіх рівнях прийняття рішень у національних, регіональних та міжнародних інституціях, а також у механізмах попередження та вирішення конфліктів.

Ця резолюція стала основою для інтеграції жінок у сектор безпеки та створення політик, що підтримують їхню участь.