Державна соціальна допомога
Питання призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, особам з інвалідністю та державна соціальна допомога на догляд регламентуються:
Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю – щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм Закону України „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю” у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю.
Вік осіб, при досягненні якого і відсутності у них права на пенсію, призначається державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію:
65 років;
жінки 1960 року народження і старші після досягнення ними віку:
58 років - які народилися до 30 вересня 1953 року включно;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1953 року по 31 березня 1954 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1954 року по 30 вересня 1954 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1954 року по 31 березня 1955 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1955 року по 30 вересня 1955 року;
60 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1955 року по 31 березня 1956 року;
61 рік - які народилися з 1 квітня 1956 року по 30 вересня 1956 року;
61 рік 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
62 роки - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
62 роки 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
63 роки - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
63 роки 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
64 роки - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
64 роки 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
65 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 31 грудня 1960 року.
Є такі види державної соціальної допомоги:
державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю;
державна соціальна допомога на догляд.
На державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю мають право:
- особа, яка досягла вищезазначеного віку та не мають права на пенсію;
- дитина померлого годувальника (у тому числі народжена до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника), який на день смерті не мав страхового стажу, необхідного для призначення пенсії для особи з інвалідністю III групи (далі – дитина померлого годувальника);
- особа з інвалідністю, яка не має права на пенсію по інвалідності або державну допомогу у зв’язку з інвалідністю та постійно проживає на території України,
- іноземці та особи без громадянства, які переселилися з інших держав на постійне проживання в Україну, та особи, що набули статусу біженця (на тих же умовах, що і громадяни України).
Крім того, слід ураховувати, що державна соціальна допомога призначається якщо особа є малозабезпеченою.
До малозабезпечених осіб, що мають право на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, належать особи, середньомісячний сукупний дохід яких за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги, не перевищує прожитковий мінімум, визначений для осіб, які втратили працездатність.
Особам, які одержують пенсію по інвалідності, державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства (чи мають право на їх призначення), за бажанням замість зазначених виплат може бути призначена соціальна допомога відповідно до Закону України „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”.
Якщо особа з інвалідністю з дитинства або дитина з інвалідністю має право на державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника відповідно до Закону України „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю” і державну соціальну допомогу відповідно до Закону України „Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, ці виплати призначаються одночасно.
Для визначення права на соціальну допомогу застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений на дату звернення за допомогою законом на відповідний рік.
У разі збільшення прожиткового мінімуму перерахунок соціальної допомоги здійснюється з дати, з якої встановлений новий розмір прожиткового мінімуму (або рівня забезпечення прожиткового мінімуму - у випадках, встановлених законом).
Розміри державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю:
- 150 відсотків – на трьох і більше дітей померлого годувальника;
- 120 відсотків –на двох дітей померлого годувальника;
- 100 відсотків – інвалідам I групи, жінкам, яким присвоєно звання “Мати-героїня”;
- 80 відсотків – інвалідам II групи;
- 60 відсотків – інвалідам III групи;
- 50 відсотків – священнослужителям, церковнослужителям та особам, які протягом не менш як десяти років до введення в дію Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” займали виборні або за призначенням посади у релігійних організаціях, офіційно визнаних в Україні та легалізованих згідно з законодавством України, за наявності архівних документів відповідних державних органів та релігійних організацій або показань свідків, які підтверджують факт такої роботи;
- 30 відсотків – особам, які досягли віку, встановленого статтею 1 Закону України „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”.
У разі, коли щомісячний розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.
Соціальна допомога призначається структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі – органи соціального захисту населення).
Документи, які подаються до органу соціального захисту населення для призначення державної соціальної допомоги:
заява за формою, встановленою Мінсоцполітики.
Під час подання заяви пред’являється паспорт громадянина України, трудова книжка та документ, що засвідчує реєстрацію особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру, внесені до паспорта громадянина України або свідоцтва про народження (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
декларація про доходи та майновий стан осіб для призначення соціальної допомоги, складена за формою, встановленою Мінсоцполітики (у разі потреби);
копія рішення суду про визнання особи недієздатною (для недієздатної особи);
копія рішення про призначення опікуна (для недієздатної особи, якій призначено опікуна);
копія документа, що підтверджує повноваження представника закладу, який виконує функції опікуна над особою (для недієздатної особи, опікуна якій не призначено);
Інформація про склад сім’ї зазначається в декларації про доходи та майно особи, яка звернулася за призначенням соціальної допомоги (у разі потреби).
Для призначення державної соціальної допомоги дітям померлого годувальника додатково подаються:
копія свідоцтва про народження або паспорта громадянина України особи, якій призначається соціальна допомога, з пред’явленням оригіналу;
копії документів, що засвідчують родинні відносини члена сім’ї з померлим годувальником (у разі потреби);
копія свідоцтва про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим з пред’явленням оригіналу;
довідка загальноосвітнього навчального закладу системи загальної середньої освіти, професійно-технічного, вищого навчального закладу про те, що дитина навчається за денною формою навчання (у разі потреби).
Для призначення соціальної допомоги заява подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
У разі звернення за призначенням соціальної допомоги дітям померлого годувальника органи соціального захисту населення додають до заяви відомості про відсутність у померлого годувальника на день смерті страхового стажу, необхідного йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, одержані від органів, які призначають пенсії.
Якщо особа, якій призначається державна соціальна допомога, не досягла повноліття або є недієздатною, заява подається батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками за місцем їх проживання (реєстрації), представниками закладів (органів опіки та піклування), які виконують функції опікунів чи піклувальників над особою, за місцезнаходженням таких закладів (місцем проживання особи).
Органи соціального захисту населення у разі потреби додають до заяви витяг з акта огляду, одержаний ними від медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК).
У разі звернення за призначенням соціальної допомоги замість пенсії по інвалідності органи соціального захисту населення додають до заяви видану органом, який призначає пенсію, довідку-атестат про припинення виплати раніше призначеної пенсії по інвалідності та витяг з акта огляду МСЕК (у таких випадках в архівних справах одержувачів пенсії залишається копія витягу з акта огляду).
Призначення державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю відбувається з дня звернення за її призначенням.
Якщо звернення за соціальною допомогою відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особами віку, встановленого статтею 1 Закону України „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю” або встановлення інвалідності, допомога призначається відповідно з дня досягнення особами віку, встановленого статтею 1 Закону України „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю” або встановлення МСЕК інвалідності особі.
Соціальна допомога дитині померлого годувальника призначається з дати, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення за соціальною допомогою надійшло не пізніше ніж через 12 місяців з дня смерті годувальника.
Днем звернення за призначенням соціальної допомоги вважається день прийняття органом соціального захисту населення заяви з усіма необхідними документами.
Якщо заява про призначення відповідної допомоги з усіма необхідними документами надсилається поштою, днем звернення вважається дата на поштовому штемпелі з місця відправлення заяви.
Державна соціальна допомога на догляд призначається:
– особам з інвалідністю внаслідок війни з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”:
I групи;
II і III групи, які є одинокими і за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;
– особам, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та одержують пенсію за віком, по інвалідності або за вислугу років:
I групи;
II і III групи, які є одинокими і за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;
– особам, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” і які є особами з інвалідністю I групи внаслідок причин, визначених у пункті “б” статті 16 зазначеного Закону, або одинокими пенсіонерами і за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;
– одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності;
– малозабезпеченим особам з інвалідністю I групи, які одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності;
– одиноким особам, які досягли 80-річного віку та за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду та одержують пенсію відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” або Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Розміри, в яких встановлюється державна соціальна допомога на догляд:
1) 100 відсотків:
- особам з інвалідністю внаслідок війни, віднесеним до підгрупи А I групи, із числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;
- особам, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” і які є особами з інвалідністю, віднесеними до підгрупи А I групи, внаслідок причин, визначених у пункті “б” статті 16 зазначеного Закону;
- особам, що належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, віднесених до підгрупи А I групи, що одержують пенсію за віком, по інвалідності або за вислугу років, які брали безпосередню участь у бойових діях у період Другої світової війни (крім осіб, яким пенсія призначена відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”);
2) 50 відсотків:
- особам з інвалідністю внаслідок війни, віднесеним до підгрупи Б I групи, з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсії по інвалідності відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;
- особам, яким призначено пенсії за вислугу років відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” і які є особами з інвалідністю, віднесеними до підгрупи Б I групи, внаслідок причин, визначених у пункті “б” статті 16 зазначеного Закону;
- іншим особам, що належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, віднесених до підгрупи Б I групи, що одержують пенсію за віком, по інвалідності або за вислугу років, які брали безпосередню участь у бойових діях у період Другої світової війни (крім осіб, яким пенсія призначена відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”);
21) 40 відсотків:
- одиноким особам, які досягли 80-річного віку та за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” або Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (крім осіб, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту);
3) 30 відсотків:
- особам з інвалідністю внаслідок війни, віднесеним до підгрупи А I групи, які одержують пенсію за віком, по інвалідності або за вислугу років (крім осіб‚ зазначених у підпунктах 1 і 2-1 цього пункту);
- малозабезпеченим особам з інвалідністю, віднесеним до підгрупи А I групи, які одержують пенсію за віком, по інвалідності або за вислугу років (крім осіб, зазначених у підпунктах 1 і 2-1 та абзаці другому підпункту 3 цього пункту);
4) 25 відсотків:
- одиноким особам з інвалідністю внаслідок війни II групи з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсії по інвалідності відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” і які за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду;
- одиноким особам з інвалідністю внаслідок війни II групи з числа осіб, що належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, які брали безпосередню участь у бойових діях у період Другої світової війни та одержують пенсії за віком, по інвалідності або за вислугу років і які за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду (крім осіб, яким пенсія призначена відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”);
5) 15 відсотків:
- особам з інвалідністю внаслідок війни, віднесеним до підгрупи Б I групи, які одержують пенсію за віком, по інвалідності або за вислугу років (крім осіб, зазначених у підпунктах 2 і 2-1 цього пункту);
- одиноким особам з інвалідністю внаслідок війни II і III групи, які за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду та одержують пенсію за віком, по інвалідності або за вислугу років (крім осіб, зазначених у підпунктах 2-1 і 4 цього пункту);
- одиноким особам, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” і які за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду (крім осіб, зазначених у підпунктах 1-4 цього пункту і в абзацах другому і третьому цього підпункту);
- одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком ЛКК потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком, по інвалідності або за вислугу років (крім осіб з інвалідністю I групи та осіб, зазначених у підпункті 2-1 цього пункту);
- малозабезпеченим особам з інвалідністю, віднесеним до підгрупи Б I групи, які одержують пенсію за віком, по інвалідності або за вислугу років (крім осіб з інвалідністю I групи, зазначених у підпункті 2 цього пункту, в абзацах другому і четвертому цього підпункту та підпункті 2-1 цього пункту).