Спростовуємо міфи про пенсійну систему

Апокаліптичні прогнози майбутнього солідарної системи пенсійного забезпечення насправді лякають - власне, цього й домагаються автори міфу про приреченість солідарного рівня. Для наведення більшого жаху використовуються відверті маніпулятивні прийоми з цифрами та уривками фактів, подається суміш з правди та обману, не зупиняються і перед використанням відвертої неправди. Давайте разом детально розберемо ці маніпуляції.

"Пенсії в солідарній системі, начебто, зменшуватимуться"

Отже, стверджується, що з наступного року мінімальна зарплата зростатиме, а пенсія, начебто, залишиться на існуючому рівні. Тут правди рівно половина - правда в тому, що мінімальна зарплата зростатиме, але, насправді, зростатиме і пенсія.

Нагадуємо, що одним із головних досягнень Пенсійної реформи є запуск  механізму автоматичного осучаснення пенсій. Кожного року пенсії автоматично перераховуються за єдиною для усіх формулою:  50 відсотків зростання інфляції плюс 50 відсотків зростання середньої заробітної плати. На отриманий за цією формулою відсоток буде підвищено пенсії. Темпи цього зростання дозволять не лише уникнути знецінення пенсійних виплат від інфляційних процесів, але й перекрити їх, збільшивши реальний дохід пенсіонерів.

Повернімося до зростання мінімальної зарплати. Першочергово, варто зазначити, що це рішення Уряду дозволить продовжити механізм детінізації економіки. Адже ні для кого не секрет, і ці дані є відкритими, що більше шістдесяти тисяч керівників підприємств декларували свої зарплати на рівні мінімальної. Що вже казати про кількість звичайних працівників, які отримують частину зарплат у конвертах. Таким чином, збільшення мінімального рівня оплати праці, дозволить хоч і частково, але детінізувати такі доходи. Детінізація доходів прямо вплине на зростання фонду оплати праці, як це відбулося після збільшення мінімальної зарплати вдвічі, та створить ресурс для підвищення пенсій. Також, збільшення мінімальних зарплат сприяє зростанню рівня середніх зарплат. А оскільки це збільшення відбуватиметься за рахунок перенаправлення ресурсів підприємств на збільшення частки фонду оплати праці, то єдиний вплив на інфляційні процеси відбуватиметься через збільшення купівельної спроможності громадян, що є позитивним ефектом у вигляді додаткового попиту та зростання обсягів виробництва, а отже і зростання економіки. Бажаємо удачі усім експертам, які спробують знайти в цьому абзаці словосполучення "зменшення пенсій".

"Дефіцит Пенсійного фонду це просто таки вирок солідарній системі, та ще одна причина зменшення пенсій у майбутньому"

Найулюбленіша тема критиків солідарного рівня - дефіцит Пенсійного фонду. Варто нагадати свідкам дефіциту, що саме після штучного зменшення ставки єдиного соціального внеску з 38% до 22%, дефіцит Пенсійного фонду зріс практично вдвічі - на 65 мільярдів гривень. Тому, одного дня усвідомлено знищувати солідарний рівень, а наступного розповідати про його недієздатність - виглядає, дещо, цинічним.

Але, облишимо замовчання реальних причин дефіциту на совісті маніпуляторів, та повернімося до його впливу на розмір сьогоднішніх та майбутніх пенсій. Отже, дефіцит Пенсійного фонду, у відповідності до параметрів Пенсійної реформи, та за домовленістю з МВФ, заплановано тримається на фіксованому рівні, що дозволяє спрямувати усі додаткові надходження, внаслідок зростання фонду оплати праці, на підвищення розміру пенсій. Варто зазначити, що домовленість з МВФ про фіксацію дефіциту є унікальною, оскільки кредитора в першу чергу хвилює подолання дефіциту, проте, Уряд знайшов аргументи для прийняття такого рішення, та домігся направлення усіх ресурсів на збільшення пенсій.

Тобто, кажучи зрозумілою мовою: не-зменшення дефіциту Пенсійного фонду дозволяє збільшувати пенсії, а не зменшувати їх.

Чи назавжди цей дефіцит? Ні, його зменшення передбачено Пенсійною реформою починаючи з визначеної дати та у визначені строки, у повній відповідності до заздалегідь проведених розрахунків.

"Накопичувальна система сьогодні не працює, тому що у людей немає зайвих грошей для відкладання на майбутнє"

Абсолютна правда - зайвих грошей дійсно немає. Маніпуляція в іншому - у створенні міфу про те, що після впровадження обов'язкової накопичувальної системи ці кошти, начебто, з'являться. Ні, від цього не з'являться. Ці кошти можуть з'явитися виключно у випадку збільшення доходів людей, тобто, після зростання заробітних плат.

Створення такого потрібного обов'язкового накопичувального рівня пенсійної системи, як додаткового джерела доходів пенсіонерів до основного солідарного рівня, безумовно, на часі. Але для цього не потрібно руйнувати солідарний рівень, який за будь яких умов є і буде основою пенсійної системи.

"Солідарний рівень не дозволяє забезпечити гідні пенсії"

Один із різновидів маніпуляцій, що спекулює на темі дефіциту Пенсійного фонду. Давайте розберемося з причиною виникнення дефіциту, тобто негативного сальдо доходів та видатків фонду, і отримаємо відповідь на питання вирішення цієї проблеми.

Отже, дохідна частина Пенсійного фонду складається з надходжень від єдиного соціального внеску, що сплачується роботодавцями за офіційно зайнятих осіб, у розмірі від офіційно декларованих зарплат. Коли цих грошей не вистачає на виплату зароблених людьми пенсій - виникає дефіцит, у відповідному цій нестачі розмірі.

Чому не вистачає грошей? Причина в одному слові - "офіційно". Не є секретом, що в Україні значна частина людей працює не офіційно. Так само, значна частина задекларованих офіційно працюючими доходів, із яких сплачуються внески до Пенсійного фонду, є меншими від справжніх. Деякі люди таким чином "економлять". Що відбувається далі?

Далі, дефіцит фінансується Державним бюджетом, тобто, коштами платників податків. І виникає парадоксальна ситуація, за якої чесні платники податків сплачують двічі - перший раз за своїх працівників, а другий раз за тих, хто уникає оподаткування. Парадоксальна ситуація перетворюється на абсурдну, коли такі чесні платники податків толерують неплатників, та звинувачують у наслідках кого завгодно, окрім тих, хто за їхній кошт наживається.

Вирішення проблеми дуже просте з точки зору розуміння, і, водночас, дуже складе в реалізації - детінізація ринку праці та зарплат, та нульова толерантність суспільства до неплатників податків.

Рано чи пізно, люди зрозуміють, що така "економія", якими би, начебто, правильними та емоційними аргументами вона не прикривалася, відбувається не за рахунок держави чи влади, а за рахунок платників податків, пенсіонерів та чесних працівників. Але краще рано.

"Мізерні пенсії"

Абсолютно вірним є твердження про низький рівень пенсій українців, але це, зазвичай, лише вступ до маніпуляції, яка закінчується компрометацією пенсійної системи.

Насправді, розмір пенсій повністю відповідає рівню офіційних доходів населення. По-перше, рівень доходів прямо впливає на розмір відрахувань до Пенсійного фонду та виплату пенсій сьогоднішнім пенсіонерам; по-друге, він так само впливає на розмір майбутньої пенсії тих, хто сплачує ці внески сьогодні. Тобто, мізерні пенсії є прямим наслідком мізерних офіційних доходів.

Чому саме "офіційних" доходів? Тому що внески до пенсійної системи сплачуються лише з декларованої частини заробітку, а тіньовий ринок не бере участі в пенсійній програмі, разом із тим, він складає близько 30 відсотків економіки України.

Як підвищити пенсії? Відповідь очевидна - збільшити офіційні доходи населення через зростання зарплат та провівши детінізацію економіки. Саме такий шлях подолання проблеми визначив та впроваджує Уряд.

Тому, коли ви чуєте від однієї й тієї самої людини одразу дві тези "пенсії мізерні" та "збільшення зарплат це негатив, бо є додатковим податковим навантаженням" - перед вами типовий демагог та агітатор тіньової економіки.

"На мізерні пенсії неможливо прожити"

Так, на мінімальну пенсію без державної підтримки прожити неможливо. Підвищити розмір пенсій можна лише шляхом розвитку та детінізації економіки та збільшенням доходів населення, але це тривалий у часі процес, тож що робити пенсіонерам сьогодні?

Відповідь одна - повною мірою використовувати усю державну підтримку, на яку мають законне право. Йдеться і про програму субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, і про ту допомогу, що надають місцеві органи влади.

Нагадаємо, що ще зовсім нещодавно мінімальна заробітна плата становила 1600 гривень - саме за такі гроші працювали 67 тисяч керівників приватних підприємств і з таких сум значна кількість людей робили відрахування на пенсійні виплати. "Захисники" такого бізнесу були впевнені, що на ці 1600 гривень цілком реально прожити, та виступали категорично проти збільшення рівня оплати праці, адже це означало збільшення відрахувань, у тому числі на пенсії. В результаті, після підвищення мінімальної зарплати зросли надходження до Пенсійного фонду, відбулась часткова детінізація ринку оплати праці, і ніхто в тінь не пішов та масово не збанкрутував - але то вже інша історія.

"Пенсійна система несправедлива"

Після проведення пенсійної реформи та скасування спеціальних пенсій для окремих категорій громадян, єдина виявлена несправедливість - це несправедливі умови оплати праці в попередні періоди для сьогоднішніх пенсіонерів, коли люди важко та довго працюючи отримували копійчані зарплати.

Сьогоднішня пенсійна система носить страховий характер, відповідно, страховим випадком є досягнення застрахованої особи пенсійного віку. Що мається на увазі, коли йдеться про страховий принцип - за кожного учасника пенсійної системи роботодавець вносить страхові внески до Пенсійного фонду, які й складають майбутню пенсію. Це, до прикладу, абсолютно відповідає принципам страхування життя від нещасних випадків та здоров'я.

Для цього, страховий внесок сплачується роботодавцем за працівника  щомісячно до Пенсійного фонду, фіксується електронною системою та прив'язується до рівня середньої зарплати на цей конкретний момент часу. Чим вищий внесок за рівень середньої зарплати - тим більшою буде пенсія, і навпаки: чим менше внесок - тим меншою буде пенсія. Погодьтеся, що це цілком справедливо.

Разом із тим, тривалість сплати та сума сплачених страхових внесків повністю корелюються з тривалістю та сумою отримуваної пенсії. Йдеться про те, що науковцями визначено актуарний вік (середня тривалість життя людей після досягнення пенсійного віку) та розраховано середню суму необхідних страхових внесків для отримання пенсії відповідного рівня на протязі всього актуарного віку.

Так, на жаль, страховий випадок може не настати через раптову смерть людини. Так само може не настати страховий випадок і після страхування здоров'я, у тому випадку, коли людина не захворіє - але ще ніхто після такого не говорив про несправедливість та не вимагав повернути сплачені внески, які йдуть на страхові виплати іншим. Очевидно, що і тут несправедливості немає.

То де несправедливість? Виключно в маніпулятивних фантазіях популістів, які намагаються повернути ручне керування пенсійними виплатами, та можливість надання преференцій окремим категоріям населення у вигляді подачок для досягнення власних політичних інтересів.

"Пенсійний вік підняли"

 Пенсійна система є комплексним питанням, складність якого надає можливості певним особам через демагогію та маніпуляції компрометувати позитивні зміни. Давайте розберемося з питанням пенсійного віку та тривалістю страхового стажу.

Перш за все, вкотре наголошуємо - різниці між страховим та трудовим стажем при нарахуванні пенсії не існує. Тому можете переглянути відео, або особисті сторінки в соцмережах тих "експертів", що пророкували армагеддон через відсутність страхового стажу до 2000 року, та зробити відповідні висновки щодо цих персонажів.

Така сама ситуація і зі страховим стажем - мінімальна вимога у 15 років стажу для права на пенсію залишилася без змін. Як і раніше, ті, хто не мають п'ятнадцяти років стажу не отримують пенсію, а замість неї таким людям з 65-ти років нараховується державна допомога особам, що не мають права на пенсію у розмірі прожиткового мінімуму за кошти платників податків.

Разом із тим, змінено вік виходу на пенсію в залежності від тривалості страхового стажу. Для тих, хто виконав умови пенсійної програми та має стаж 35 років, пенсійний вік залишився без змін, та становить 60 років.

Зміни торкнулися тих, хто має неповний стаж, що зумовлено балансуванням кількості і тривалості сплати внесків з кількістю і тривалістю отримуваної пенсії. Чим меншу кількість часу людина брала участі в пенсійній програмі, тим менше часу вона має право отримувати пенсійні виплати, що є цілком логічно та справедливо по відношенню до тих людей, що повністю виконали умови програми.

Тож чи можна говорити про підняття пенсійного віку? Для тих людей, що чесно виконують умови пенсійної програми - однозначно ні. Для тих, хто не виконує пенсійну програму, або виконує частково - передбачено диференційований підхід.

"Накопичувальний рівень одразу врятує українців"

 Насправді, накопичувальний рівень може забезпечити певний додатковий відсоток до основної пенсії, що формується солідарним рівнем, але не більше того. По-перше, внески до накопичувальної системи здійснюються не роботодавцем, а самим працівником із зарплати. Та чи значною сумою будуть такі відрахування зважаючи на розмір сьогоднішніх офіційних зарплат - навіть найактивніші прихильники накопичувального рівня вагаються відповісти ствердно. По-друге, сьогоднішні внески створять результат мінімум через двадцять або тридцять років. Тобто, тільки через декілька десятиліть сума таких внесків разом із відсотками, які ці гроші ще мають заробити щоб, як мінімум, уникнути знецінення, дозволить розраховувати на збільшення пенсійних виплат.

Чи є накопичувальний рівень потрібним? Однозначно так. Але він точно не є панацеєю для сьогоднішніх пенсіонерів та для тих, хто має більше тридцяти п'яти років.

Чи потрібно впроваджувати його якнайшвидше? Виключно після ґрунтовного опрацювання механізму роботи та створення усіх запобіжників від втрати чи знецінювання внесків на протязі усього часу до настання пенсійного віку людини.

"Демографія ставить хрест на солідарній пенсійній системі"

Насправді, демографічна ситуація в Україні мало чим відрізняється від тенденцій, наприклад, у Польщі, де, при тому, рівень пенсій на декілька порядків вище за наш. Чому ж тоді люди вірять у демографічну складову сьогоднішніх проблем пенсійної системи? Тому що прихильники міфу про сьогоднішню демографічну катастрофу пенсійної системи, зазвичай, використовують маніпуляції зі статистикою, а саме - порівнюють кількість платників внесків та пенсіонерів. Так, кількість платників відрахувань до пенсійної системи і є однією з ключових проблем, але до демографічної ситуації не має жодного стосунку. Адже працездатного населення відповідного віку в Україні у півтора рази більше за платників страхових внесків. Різниця в цифрах враховує і тих, хто працює в тіньовому секторі економіки, і тих, хто працює закордоном не сплачуючи пенсійні внески. Тобто, проблема є суто економічною, а не демографічною.

Разом із тим, усі ті люди, які сьогодні працюють в тіні не сплачуючи внески, в майбутньому претендуватимуть на виплати особам що позбавлені права на пенсію в розмірі прожиткового мінімуму, за рахунок майбутніх платників податків. Але, знов таки, чи має ця проблема відношення до демографічної ситуації? Очевидно, що ні.

Повертаючись до питання демографії варто зазначити, що, дійсно, демографічні тенденції є об'єктивно негативними, але значні наслідки від них будуть відчутні у майбутньому, проте аж ніяк не сьогодні чи наступного року. І Уряд спільно з науковцями працює над вирішенням цієї проблеми також, через запровадження спеціальних соціальних та економічних програм і проектів