10 запитань та відповідей про пенсійні накопичення. 2. Чи є в інших країнах пенсійне накопичення, чи це «український велосипед»?

2. Чи є в інших країнах пенсійне накопичення, чи це «український велосипед»? 

З демографічними змінами, через які неможливо забезпечити гідне життя лише за рахунок солідарної пенсії (детальніше про це читайте за посиланням), зіткнулись усі розвинуті країни світу. Тому у більшості запровадили системи пенсійного накопичення в різних формах.

У деяких країнах вони розповсюджуються лише на працівників державного сектору економіки, в інших – на всіх найманих працівників, в окремих – навіть на безробітних та дітей. Більшість країн намагається розширити коло людей, які є учасниками пенсійного накопичення. Зокрема, якщо добровільні пенсійні накопичення є у невеликої частки людей, запроваджують обов’язкові або накопичення за принципом автозапису (коли людину записують до системи накопичень «за замовчуванням», але вона може відмовитись, для чого потрібно подати заяву).

Внески в частині країн сплачує лише працівник на власний рахунок, в частині країн – тільки роботодавець на рахунок працівника, в частині – і працівник, і роботодавець. Ряд країн прийняли рішення сплачувати додаткові внески на рахунок людини від держави, наприклад, одноразовий «вітальний» внесок при підключенні людини до системи або внесок, який держава перераховує за умови сплати самим працівником певної суми.

Розміри внесків суттєво відрізняються і залежать від того, які ще соціальні внески сплачуються. На пенсійне накопичення в різних країнах сплачують від 2% до 18% заробітної плати, а ще розмір внеску може змінюватись у залежності від віку людини (старші платять більше), в залежності від рівня доходу, роду занять.

В країнах, які встановили невеликі розміри внесків для обов’язкових пенсійних накопичень, розуміють, що ці внески самі по собі не забезпечують гідну пенсію, але підвищують фінансову грамотність, обізнаність у цьому питанні, демонструють на власному досвіді людині, як це працює. Люди звикають думати про майбутнє, користуватись інструментами пенсійного накопичення, розраховувати орієнтовний розмір майбутньої пенсії та зрештою самі додатково починають накопичувати на старість. Добровільні пенсійні накопичення держави заохочують податковими пільгами як для працівників, так і для роботодавців.

Згідно з останнім звітом Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) з 77 країн, які вони дослідили, та в яких є накопичувальні пенсійні системи, у восьми країнах, наприклад, активи накопичувальних фондів перевищують за розмірами річний ВВП. В середньому за країнами ОЕСР активи накопичувальних пенсійних систем складають близько 70% від ВВП.

Цікаво, що протягом останнього десятиріччя лише в двох з досліджуваних країн знизились активи накопичувальних пенсійних систем, у решти – зросли.

Пенсійні накопичення інвестуються в економіку, що сприяє економічному зростанню та збільшенню кількості робочих місць. Це, в свою чергу, розширює фінансові можливості солідарної пенсійної системи. Таким чином, наявність пенсійних накопичень допомагає економіці та солідарній пенсійній системі.
Нижче – дані звіту ОЕСР, скільки «назбирали» пенсійних накопичень в країнах у відношенні до ВВП цих країн (там є дані і по Україні, по добровільним пенсійним накопиченням – дивись інфографіку):

Детальніше звіт та дані можна подивитись за посиланням (англійською): https://www.oecd.org/pensions/private-pensions/pensionmarketsinfocus.htm

Важливо знати, що в тих країнах, де відмовились від солідарного рівня взагалі або суттєво його скоротили проблеми з пенсійним забезпеченням залишились. Найстійкіші пенсійні системи – багаторівневі, де один рівень доповнює інший та зменшує ризики для людини.

Солідарний рівень не вразливий до фінансових ризиків (кошти збираються та одразу виплачуються, їх непотрібно захищати від інфляції, знецінення, втрат), але вразливий до демографічних (майбутня пенсія людини залежить від того, скільки працюючих буде в країні, коли вона вийде на пенсію, які у них будуть доходи, тощо).

Накопичувальний рівень, навпаки, невразливий до демографічних ризиків (людина накопичує сама собі), але вразливий до фінансових.

Тому їх поєднання, коли людина отримуватиме частину доходів з солідарного рівня, а частину – з накопичувального, – це більш надійна система, аніж будь-який один з рівнів.