З малозабезпечених – у підприємці

З 1 січня 2022 року в країні стартує державна програма «Рука допомоги». І чим ближче до старту, тим більше у людей запитань. Чи справді малозабезпечені, які зареєстровані у центрі зайнятості як безробітні, зможуть отримати поворотну фінансову допомогу до 97 500 тисяч гривень для придбання обладнання і матеріалів, необхідних для заснування власної справи? Без відсотків? І позику можна буде повернути протягом трьох років за рахунок сплачених податків і соціальних внесків з підприємницької діяльності? А якщо хто працевлаштує на два роки двох осіб за направленням центру зайнятості, тому взагалі не треба буде повертати фінансову допомогу?

Багато хто хоче дізнатися більше про проект, бо бачить у ньому шанс змінити своє життя на краще. Ми підготували низку публікацій, в яких розповімо про те, як розвивають свій бізнес учасники пілотного проекту «Рука допомоги», який реалізовувався Міністерством соціальної політики за підтримки Світового банку в межах проекту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України». Це історії успіху колишніх малозабезпечених та ВПО, яким три роки тому держава простягнула руку допомоги і які наважилися змінити своє життя, започаткувати власну справу і втілити давні мрії.

Розпочнемо зі Львівщини, бо тут підприємцями стало найбільше – 109 – учасників, з них 91 - малозабезпечений, 18 - ВПО. На розвиток бізнесу держава надала їм понад 7 млн грн фінансової допомоги, з них вже понад 6 млн повернуто до держбюджету шляхом сплати податків та єдиного соціального внеску.

Меблі на різний смак і гаманець

– Я теж спочатку не вірила у те, що держава може допомогти окремо взятій людині розпочати бізнес, - посміхається 34-річна Наталія Марковська з села Дем’янка-Лісна Жидачівського району Львівської області. – І довго вагалася, перш ніж подати документи для участі в проекті. Про нього я дізналася від свого інспектора в центрі зайнятості, де отримувала соціальні виплати, звільнившись з посади виховательки дитсадка. Мій чоловік Петро на той час підробляв виготовленням меблів на замовлення. Обговоривши з ним нечувано вигідну пропозицію, вирішили, що легалізуємо його підробіток і розширимо виробництво.

Сьогодні корпусні меблі родини Марковських замовляють не лише мешканці Львівщини, а й сусідньої Івано-Франківщини. Навіть одна родина одеситів їх вподобала – добра слава про них передається з вуст в уста і через соціальні мережі. У списку пропозицій: шафи-купе, ліжка, столи, меблі для віталень, зашиті дерев’яні сходи…

– Приватне підприємство я оформила на себе, а робітником взяла спочатку свого чоловіка, а за два роки, коли замовлень стало більше, нам знадобилися ще два майстри, - продовжує Наталія. – Вони не були оформлені в центрі зайнятості, тому суму фінансової допомоги нам довелося повертати – вона зменшувалася лише за рахунок наших з чоловіком податків. Без цієї допомоги ми навряд чи змогли б відкрити власну справу. Виділені безготівкові кошти (в 2017 році 15 неоподаткованих мінімумів складали 63 тисячі гривень) пішли на оплату дороговартісних електропилки, рейсмусового і токарного верстатів, фурнітури тощо. Хоча довелося докладати і власних грошей чимало – «дрібниці» теж дорого коштують. Але відступати було нікуди.

Найбільше Наталя боялась ведення фінансових документів, хоча й вивчала у виші банківську справу. Та, каже, у неї, як і в усіх, хто ввійшов у проект, був власний куратор, який навчив усім тонкощам справи.

– За мірками села ви багата родина? – запитуємо Наталю Марковську.

– Насамперед, до нас тепер є довіра замовників, бо ми працюємо легально, - відповідає жінка. –І це великий плюс, що позначається на доходах. По-друге, ми працюємо відповідально – Петро сам робить заміри, сам складає меблі у замовника вдома. По-третє, за надприбутками не гонимося, бо це для нас не головне в житті, тож цінова політика у нас доволі гнучка. З доходів купуємо матеріали, пальне, платимо зарплату найманим працівникам, за використану електроенергію, щось ремонтуємо, щось докуповуємо...

Добре, що приміщення майстерні не орендуємо – воно наше, розміщується на території домоволодіння. Ще до січня цього року повністю повернули державі позику у вигляді податків і соціальних зборів. Поїздки за кордон собі, щоправда, не планували. Зате ми можемо більше допомагати фінансово тим, кому потрібна допомога. Це точно не останні наші гроші…