Родинна політика України на Економічному форумі «Європа у пошуках лідерства»: тези

Марина Лазебна, Міністерка соціальної політики України представила на ХХХ Економічному форумі в Польщі ідеологічний підхід Уряду України до родинної політики. Вона зазначила, що її основою є інвестування у потенціал сімей, оскільки це дієвий інструмент стійкого розвитку. Саме родина є основним економічним агентом держави.

Ідеологічний підхід Марина Лазебна охарактеризувала так:

«Кожна країна, коли розвиває свою національну сімейну політику, має відповісти на питання: «Що для нас є сім’я? Яку цінність сім’я несе суспільству? Що саме ми підтримуємо та зберігаємо в суспільстві через сімейну політику?».

Для себе Україна відповіла на ці питання. Сім’я – це сталі соціальні та емоційні зв’язки між людьми.

Наші та міжнародні дослідження свідчать, що наявність таких зв’язків:

- збільшує тривалість здорового життя людей,

- знижує бідність,

- розширює можливості для самореалізації,

- і, зрештою, люди зі сталими зв’язками почуваються щасливими.

Саме тому для нас сім’я є цінністю. Через сім’ю ми створюємо краще майбутнє нашої країни.

Тепер питання – а які методи використовувати?

Можемо давати рибу або вудку.

Що більш дієве? Дати родинам гроші на вирішення життєвих проблем або дати послугу та можливість самостійно вирішити ці проблеми?

Іноді здається, що відповідь очевидна - звичайно ж, - вудку! Але, насправді, це не так. Ми не маємо обирати одне або інше. Ми маємо поєднувати.

Є часи, коли держава має включати «режим захисту» і підтримувати доходи родин. Так ми з вами робили в локдауни під час пандемії COVID-19.

Але якщо хочемо більшого, довготривалого розвитку країни, то потрібно інвестувати в освіту, медицину, гідні робочі місця, інклюзію, рівність і все, що розширює можливості реалізувати права людей.

Саме за такими принципами Україна зараз перебудовує свою систему соціального захисту.

Ми в Україні шукаємо механізми, як більшість соціальних виплат перетворити на розумні інвестиції в послуги для людини. Наша мета – показати, що життя на соціальні виплати - це пастка бідності.

Діємо за формулою: 1 євро інвестиції в превенцію та інклюзію заощаджує державі 7 євро, необхідних для боротьби з наслідками и ізоляцією.

Друге фундаментальне питання – це адресність.

Кому допомагати – окремій людині чи родині, домогосподарству?

І на це питання так само немає правильної відповіді. Необхідно тримати баланс.

Як приклад. Пандемія COVID-19 повернула додому більше півмільйона українців, які працювали за кордоном, були годувальниками своїх сімей. І в цій ситуації нас врятувало те, що ми добре знаємо склад домогосподарств, таргетували вразливі родини і таким чином охопили їх допомогою.

Я впевнена, що інвестиції держави у зміцнення соціальних зв’язків, інклюзію та розширення потенціалу родин змінюють не лише фінансовий рівень життя людей. Вони змінюють сприйняття нами один одного, готовність бачити та сприймати різноманіття, допомагати один одному.

Соціальні інвестиції можуть і мають бути міжнародними і допомагати нам ставати сильнішими разом.

Cучасний світ, який швидко змінюється, ставить нас всіх перед однаковими викликами і ми вже навчились спільно на них реагувати:

- ми допомагаємо один одному долати виклики пандемії,

- ми допомагаємо здолати гуманітарні катастрофи в «гарячих точках»,

- спільно забезпечуємо соціальний захист людей, які змінюють країни проживання протягом життя,

- допомагаємо підтримувати зв’язки родинам, які розділені кордонами.

Тому я точно знаю, що спільними проектами соціальних інвестицій в освіту, охорону здоров’я, соціальні послуги та створення гідних робочих місць ми зробимо наш світ кращим місцем для життя та збереження стійких соціальних та емоційних зв’язків між людьми».

Родинна політика України на Економічному форумі «Європа у пошуках лідерства»: тези. Частина 2

Родинна політика України на Економічному форумі «Європа у пошуках лідерства»: тези. Частина 3