«Головна якість соціального працівника в одному слові – любити»: історія Олени Пісарєвої у спецпроєкті «Людина для Людини»

1. Як довго Ви працюєте у сфері соціальної роботи і в якому саме напрямі? 

З травня 1995 року по жовтень 1999 року працювала спеціалістом І категорії — соціальним педагогом районного центру соціальних служб для молоді, м. Радивилів Рівненської обл. Потім перейшла на посаду головного спеціаліста районного центру соціальних служб для молоді, м. Радивилів, Рівненська область. Наступні три роки працювала начальником відділу соціальної роботи районного центру соціальних служб для сімֹї, дітей та молоді, м. Радивилів, Рівненська область. 

З листопада 2016 року по липень 2018 року була на посаді заступника директора – начальника відділу соціальної роботи міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, м. Радивилів, Рівненська область. А з 2018 року і до сьогодні працюю начальником служби у справах дітей Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області.  

2. Яка була основна мотивація для Вас обрати соціальну роботу як професію?
Думаю, що мотивація була ще зі шкільних років, але вона на той час називалася МРІЯ, дитяча мрія — працювати з дітьми. 

У 1992 році закінчила навчання у Слов’янському державному педагогічному інституті. Здобула спеціальність "Педагогіка та психологія (дошкільна), викладач педагогіки та психології (дошкільної), вихователь". 

Дитячу мрію втілюю в реальність впродовж 27 років. 

3. Що входить до Ваших основних завдань та відповідальності? 

Реалізація державної політики з питань соціального захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень. Влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку, піклування, до дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, сприяння усиновленню.

4. Як Ви оцінюєте вплив Вашої роботи як соціального працівника на суспільство? 

Філософське запитання.... Моя робота в громаді служить самоорганізації, самопізнанню, самоствердженню, утворенню більш сприятливих умов життя та виживання, захисту прав та інтересів інших людей. Це все відбувається щоденно в спілкуванні з людьми. Це формує простір для соціального партнерства. 

5. Які зміни Ви спостерігаєте в житті дітей та родин, з якими працюєте? 

Мене тішать успіхи дітей, досягнення опікунів/піклувальників у вихованні маленьких/дорослих діток, хороші новини при зустрічі, вітання «Доброго дня» з усмішкою. 

6. Без яких якостей соціальний працівник не може бути класним фахівцем у своїй справі? 

Основна якість соціального працівника в одному слові – любити, від філософського поняття до психологічного переконання! Якщо фахівець у цій галузі виявить в собі серйозні «розбіжності в поглядах» між своїми установками і системою цінностей соціальної роботи як професії і як покликання — це є підтвердженням того, що йому доведеться присвятити себе іншій діяльності.

7. Чи була у вашій роботі ситуація, яка вплинула на вас, змінила ваше світосприйняття? Розкажіть про неї.

Так, була і затягнулася, на жаль, надовго – війна. 

Повномасштабне вторгнення… Страх, відчай, масовий виїзд людей, залишені діти…. І я усвідомлюю, що не можу залишати домівку, роботу. Я потрібна, як ніколи. Погодження на виїзд, влаштування дітей під опіку та тимчасове проживання, відправлення за межі України сім’ї опікунів/піклувальників, прийомні сім’ї. Для сімей внутрішньо переміщених осіб – пошук домівок, налагодження роботи з волонтерами, надання допомоги у вигляді теплого одягу, взуття, засобів гігієни. Змінилося все і Я Відчуваю свою значимість в роботі, з’явилось задоволення від роботи, яку робила, роблю і буду робити.

8. Чи була історія, де ваша робота допомогла людині (сім'ї) змінити своє життя на краще? Розкажіть про неї.

Історій було безліч, одна мені в пам’яті – на все життя.

Проживала в нашій громаді сім’я, на перший погляд, – звичайна, вихованням трьох хлопчиків займалися як тато, так і мама. Від сусідів, школи, дітей та самих батьків жодних зауважень чи застережень не було. І одного весняного дня завітала до нас Олена (мама дітей) стурбована, у відчаї. Щодо неї вчинялось фізичне насилля, яке було підтверджене лікарем. Все тіло в гематомах. 

На запитання: «Хто це вчинив?» — відповідь: «Чоловік, батько дітей. І це не вперше. Бив систематично, але вперше, що на обличчі сліди побиття. Бив, щоб під одягом не було видно». На питання, чому про це мовчала, відповідає: «Мені немає, куди піти жити, я сирота, виховую трьох дітей, домогосподарка. Прошу допомоги…. Повертатися боюся…. »

Реакція була миттєва: звернулися в Центр підтримки громадських ініціатив «Чайка», адже просять про допомогу, вдома відбувається насилля, при дітях….  Далі – розлучення, надання соціальних послуг: пошук роботи, влаштування дітей в навчальні заклади, допомога в ремонті бабусиного будинку.

Благополучне закінчення історії. Відбулося перетворення соціально незахищеної жінки в повноправну особу суспільства, впевнену в собі людину, а згадки про минулі реальні події, — як страшний сон.

9. З якими професійними викликами стикаєтесь у роботі? 

В професійній діяльності виникають ситуації, що провокують певну складність. Це є факти продажу дітям спиртних напоїв, алкоголізм батьків через незайнятість. Ухиляння від батьківського виховання, наслідками якого є випадки ранньої вагітності, булінг.

10. Чи виникали конфліктні ситуації та як Ви їх вирішуєте? Як сприймаєте такі стресові ситуації, чи пропускаєте через себе? 

В роботі служби у справах дітей постійно є загроза стресових ситуацій, адже стоїть питання благополуччя дітей. Перш за все, це — агресія з боку батьків. Так як працюємо з сім'ями різного статусу. Робота базується на проведенні профілактичної лекції. А кому подобається, що твоя сім'я на контролі, що тебе повчають і таке інше? Кожен випадок залишається в архіві історій. Отримуємо досвід (позитивний/негативний) і далі продовжуємо працювати в  інтересах дітей.

11. Як справляєтесь із вигоранням? Як підтримуєте власну емоційну стійкість? 

Як тільки відчуваю втому, то відразу на 5 днів у відпустку, подорожую з сім'єю. Або ж перемикаюся з розумової діяльності на фізичну, це — тренажерний зал або догляд за рослинами.

12. У чому Ви знаходите мотивацію для роботи?

Моя мотивація — це взаєморозуміння внутрішніх та зовнішніх бажань, переконань та цінностей. Ними рухає самоосвіта, спілкування з однодумцями, у зв'язку з цим з'являються нові ідеї, ставлю перед собою реалістичні цілі. Критика та позитивні відгуки заохочують до зростання.

13. Які поради Ви могли б дати людям, які розглядають можливість обрати соціальну роботу як свою майбутню професію? 

Кожному, хто хотів би обрати професію в соціальній сфері, задала б чотири запитання: 

- Ти готовий працювати 24/7? 

- Ти вмієш слухати і чути? 

- Ти готовий сприймати ситуацію та допомагати згідно із законодавчим полем, незважаючи на статус людини? 

- Ти вмієш Любити? 

Якщо на запитання буде чітка відповідь «Так» — то ви Людина для Людини, це ваша сфера діяльності.