Тема субсидій одна з тих, що потребують перманентного процесу акцентування уваги. Адже, потрапивши в топові теми декотрих політиків,  обговорюється вона інколи довільно й  не завжди під об’єктивним кутом можливості  розв’язання  проблеми. А між тим, гостро   зачіпає  найболючіші  точки побуту громадян. У цій проекції вирують  суто емоційні закиди. Скажімо, чому держава не може забезпечити громадян роботою та гідними пенсіями, аби людина  мала пристойний заробіток і могла самотужки  сплачувати вартість комунальних послуг. 

„Це все наслідок соціально-економічної політики, що проводилась усі 25 років, -  пояснює Міністр соціальної політики Андрій Рева. – Не в останні ж три місяці в нас стали низькі зарплати й пенсії. Не в останні ж три місяці, які працює Уряд, у нас не достатня кількість робочих місць. Це все наслідок тієї популістської політики, коли замість того, щоб боротись  із бідністю, боролись із тарифами”.

Чи можна стверджувати, що  державна дотація – це завжди чийсь великий бізнес? На думку Міністра Андрія Реви, це не зовсім так. Адже в нас раніше не було такої великої кількості субсидіянтів. До початку підвищення тарифів, два роки тому, адресну допомогу від держави  на оплату житлово-комунальних послуг отримували  приблизно 1 мільйон 700 тисяч сімей, котрі користувались субсидією. Зараз нею користуються 5,5 мільйонів домогосподарств  і, як уже зазначалось,  на цей опалювальний сезон прогнозується близько 9 мільйонів отримувачів субсидій. Тобто, загалом дві третини співвітчизників не спроможні оплачувати тарифи самотужки.  Нагадаємо ще декілька цифр. Отже, в 2014 році, коли тарифи на газ були регульованими, держава , фактично, дотувала всі 15 млн. домогосподарств, витрачаючи на пряму підтримку „Нафтогазу”  114 мільярдів гривень.