Аналітична записка до науково-дослідної роботи щодо питанням підвищення рівня економічного стимулювання роботодавців щодо працевлаштування інвалідів

Підвищення авторитету України як держави, яка прагне до створення соціально-орієнтованої економіки зокрема по відношенню до осіб з обмеженими можливостями, не можливо без забезпечення участі інвалідів у житті суспільства та створення умов для залучення інвалідів у сферу праці.

Науково-дослідна робота присвячена актуальним для України питанням підвищення рівня економічного стимулювання роботодавців щодо працевлаштування інвалідів, яким належить особлива роль у вирішенні питань зайнятості осіб з інвалідністю. Саме від роботодавців, їх можливостей  залежить створення необхідних умов для забезпечення інвалідів гідною працею та їх ефективне  працевлаштування. Метою такого стимулювання є підвищення зацікавленості роботодавців у створенні робочих місць для осіб з інвалідністю.

Наукове дослідження передбачає вирішення поставленої задачі шляхом удосконалення та підвищення ефективності діючих механізмів економічного стимулювання роботодавців до працевлаштування осіб з інвалідністю.

В роботі здійснена оцінка кращого зарубіжного досвіду щодо заохочення роботодавців працевлаштовувати інвалідів та особливостей квотування в окремих країнах.   

Як свідчить зарубіжна практика, на сьогодні найбільш ефективним та прогресивним стратегічним напрямом у вирішенні проблем зайнятості людей з інвалідністю є одночасне застосування методу квотування з заходами економічного стимулювання роботодавців:

• гнучка система квотування, яка враховує  чисельність працівників підприємства, ситуацію на ринку праці, форми власності підприємства, передбачає, зокрема, зарахування одного працевлаштованого інваліда з тяжкими формами інвалідності як 2 чи більше працевлаштованих інвалідів (Німеччина, Франція, Угорщина, Австрія, Польща, Іспанія, Люксембург, Японія);
• прогресивна система «штрафування» роботодавців за невиконання нормативу, при якій сума штрафування за кожне незайняте місце, залежить від виконання  нормативу (чим більше інвалідів працевлаштовані, тим менше буде штраф);
• пільги та субсидії, які, зокрема  у найбільшій мірі заохочують ті підприємства, які забезпечують працевлаштування інвалідів більше, ніж це передбачено системою квотування (Австрія, Іспанія);
• суттєві субсидії на заробітну плату інвалідів (зокрема, у Німеччині - 80% протягом перших 2-х років, в Швеції - 50% (протягом всього часу)
• користування субсидіями та пільгами  невеликими підприємствами, на які не розповсюджується система квотування (Німеччина);
• цільові субсидії на значні суми (кілька тисяч євро на кожне робоче місце зайняте інвалідом, без обмеження кількості працевлаштованих інвалідів  у Іспанії)
• податкові пільги за кожного працевлаштованого інваліда з високим ступенем інвалідності (Чехія та Словаччина);
• використання механізму компенсації витрат роботодавців (Росія);
• використання диференційованого підходу щодо різних заходів стимулювання  розширення праці інвалідів в залежності від розмірів підприємств (США);
• підтримка захищеної зайнятості  та інших різних форм зайнятості (надомна праця, підприємництво, самозайнятість(Франція, США).

На сьогодні в Україні забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відбувається в межах встановленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нормативу створення робочих місць для вказаної категорії населення. Проте вітчизняна теорія та практика довела недостатню ефективність існуючої системи економічного стимулювання роботодавців, яка не забезпечує вирішення  проблем працевлаштування та не забезпечує у повній мірі потреби інвалідів у отриманні робочого місця.

За даними Фонду соціального захисту інвалідів, Державної служби зайнятості в Україні дуже мало роботодавців користувались протягом 2008-2010 років державною фінансовою допомогою (фінансовою допомогою на поворотній та безповоротній основі, цільовою позикою, дотаціями): за три роки лише 7 регіонів отримали кошти на цільові позики для працевлаштування інвалідів (м. Київ, АР Крим, Херсонська, Вінницька, Донецька, Черкаська та Львівська області). Потреби регіонів у коштах на дотації для створення спеціальних робочих місць щодо працевлаштування інвалідів скоротилась майже у 10 разів, а кількість регіонів, які заявили про таку потребу зменшилась  з 24  до 6.

НДІ праці і зайнятості населення за сприянням Департаменту соціального захисту інвалідів Міністерства соціальної політики України та Фонду соціального захисту інвалідів провів вибіркове обстеження з питань економічного стимулювання роботодавців до працевлаштування осіб з інвалідністю, в якому прийняли участь 449 підприємств всіх регіонів України, серед них 175 підприємств громадських організацій інвалідів (ГОІ).

Як свідчить аналіз, на першому місці по ступеню використання державної фінансової  допомоги підприємства надають перевагу дотаціям на створення додаткових робочих місць для безробітних інвалідів, на покриття витрат на заробітну плату (29,8%), підприємства ГОІ більше надають перевагу податковим пільгам (59,8%). На сьогодні підприємства ГОІ мають значно більше державної фінансової допомоги у вигляді дотацій, пільг, позик по відношенню до інших підприємств. Слід відмітити, що значна частина підприємств (39,7%), віддає перевагу вирішенню проблем працевлаштування інвалідів  самостійно, що свідчить про недостатню їхню довіру до державної фінансової допомоги; не мали інформації про державну фінансову допомогу (14,3% підприємств). Разом з тим, 18,7% підприємствам ГОІ відмовили у дотації; а 14,3% підприємств ГОІ вважають, що розмір фінансової дотації незначний, який не вирішує проблеми.

За результатами анкетування в існуючому механізмі стимулювання роботодавці виділяють такі недоліки:

• недостатньо інформації про умови та порядок надання дотації;
• механізм отримання дотацій складний і не стимулює роботодавців;
• законодавство дуже заплутане, нема чіткого роз’яснення, використання бюджетних коштів, треба доказувати їх використання за призначенням в результаті перевірок;
• підзаконним актам з питань стимулювання роботодавців бракує комплексності, системності, послідовності і чіткості, оскільки вони не завжди узгоджуються між собою, дублюють положення основного Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні», в тому числі норми один одного, передбачають складні і довготривалі за часом процедури її отримання, прийняття інших додаткових підзаконних актів з цього питання;
• перелік документів на надання цільової позики дуже об’ємний (на погляд деяких роботодавців багато зайвих документів, дуже складна процедура отримання державної фінансової допомоги);
• не визначено терміни прийняття рішення про надання позики (дуже довгі терміни отримання);
• суми адміністративно-господарських санкцій надзвичайно великі.

З урахуванням думки роботодавців та кращого зарубіжного досвіду Інститутом надаються пропозиції щодо удосконалення механізмів стимулювання роботодавців до працевлаштування осіб з інвалідністю за такими основними напрямами:

• удосконалення законодавчо-нормативної бази з питань стимулювання вітчизняних роботодавців до створення робочих місць для працевлаштування інвалідів;
• удосконалення фінансово-економічних механізмів стимулювання роботодавців до працевлаштування інвалідів;
• організаційні заходи стимулювання роботодавців до працевлаштування інвалідів.

В рамках законодавчо-нормативних заходів пропонується: внести зміни до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та нормативних актів: Порядку використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету; Порядку надання дотації роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості; Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та інших інвалідів.

Зокрема, внести зміни до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»:

стаття 20:

1)                 чітко визначити складові механізму стимулювання роботодавців, а саме: дотація роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на  створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні; дотація роботодавцю, що створює додаткові робочі місця для працевлаштування безробітних за направленням державної служби зайнятості на покриття витрат на заробітну плату (за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття); цільова позика (на поворотній основі із строком повернення до трьох років) на створення робочих місць для працевлаштування  інвалідів; фінансова допомога на поворотній основі; фінансова допомога на безповоротній основі;

2)      передбачити в структурі витрат Фонду соціального захисту інвалідів не менше третини витрат на створення звичайних і спеціальних робочих місць для інвалідів, регламентувавши використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені, що надійшли до державного бюджету за невиконання роботодавцями нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів;

3)      внести зміни щодо використання сум адміністративно-господарських санкцій та пені згідно з п. 2 Порядку використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету, зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 р. №1171, в якому чітко з врахуванням існуючих на сьогодні стимулів для роботодавців щодо працевлаштування осіб з інвалідністю розмежовується фінансування різних заходів для роботодавців, підприємств ГОІ, інвалідів, центрів професійної реабілітації інвалідів;

 стаття 19:

1)      більш чітко визначити обов’язок державних підприємств, які повністю утримуються за рахунок бюджету, виконувати встановлений норматив працевлаштування інвалідів на відміну від існуючого трактування.

В рамках фінансово-економічних заходів стимулювання роботодавців пропонується: включати до складу дотації на заробітну плату інвалідів не лише витрати на заробітну плату, але й на нарахування на неї, які здійснює підприємство (пенсійні внески, страхування від непрацездатності, від нещасного випадку і т.д.); надавати можливість отримувати безповоротну фінансову допомогу всім підприємствам, які виконують норматив, а не лише підприємствам ГОІ; зменшити Єдиний соціальний внесок на фонд заробітної плати інвалідів, що дасть роботодавцю можливість скоротити витрати на заробітну плату та інші.

В рамках організаційних заходів стимулювання роботодавців пропонується: спростити існуючу процедуру надання дотацій роботодавцю, фінансової допомоги на поворотній основі та цільової позики на поворотній основі, зменшивши кількість затребуваних документів та спростити процедуру їх оформлення; чітко визначити умови отримання, повернення, термін дії, розмір фінансової допомоги на безповоротній основі; створити базу даних інвалідів, які бажають працювати, з зазначенням повної інформації про них (група інвалідності, вік, освіта, наявна кваліфікація) у центрах зайнятості за сприянням Фонду соціального захисту інвалідів та надавати цю оперативну інформацію за вимогою роботодавців.

З урахуванням результатів проведеного наукового дослідження НДІ праці і зайнятості населення надав пропозиції до розробки двох важливих програмних  документів:

• проекту Державної програми «Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів та розвитку системи реабілітації інвалідів на період до 2020 року»;
• проекту Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження основних напрямів реалізації державної політики зайнятості на 2012-2013 роки».

Таким чином, удосконалення та підвищення ефективності діючих механізмів економічного стимулювання роботодавців щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів дозволить посилити заінтересованість роботодавців у працевлаштуванні інвалідів та слугуватиме позитивним стимулом для вирішення проблем працевлаштування вказаної категорії населення.