Проект Стратегії Національного плану дій з питань старіння до 2022 року

 

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від                  2017 р. №            

 

СТРАТЕГІЯ
Національного плану дій з питань старіння до 2022 року

 

Загальна частина

Питання покращення якості життя громадян похилого віку та адаптації суспільства до старіння населення є одним із важливих напрямів державної соціальної політики та предметом міжнародних зобов’язань України, зокрема, щодо виконання Мадридського міжнародного плану дій з питань старіння та Європейської регіональної стратегії його здійснення, а також реалізації Принципів ООН стосовно людей похилого віку.

Підписавши Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, Україна взяла на себе зобов’язання щодо протистояння спільним викликам, зокрема глобалізації та демографічним змінам.

Україна входить до тридцяти найстаріших країн світу за часткою осіб віком 60 років і старше: у 2015 році вона становила 21,8 %, а частка людей віком 65 років і старше – 15,5 % від загальної чисельності населення. Згідно з національним демографічним прогнозом до 2025 року особи віком понад 60 років становитимуть 25,0 % загальної кількості населення, віком 65 років і старше –   18,4 %, у 2030 році – понад 26 % та понад 20 %, відповідно. Довготривалою особливістю старіння населення в Україні є його переважна обумовленість процесом зниження народжуваності та високим рівнем передчасної смертності без відчутного збільшення тривалості життя.

Невідворотність демографічного старіння вимагає адекватної реакції суспільства на зміни соціально-демографічних умов життєдіяльності населення та наслідки прискореного старіння в Україні. Соціально-економічні наслідки демографічного старіння пов’язані насамперед зі скороченням чисельності та частки трудоактивного контингенту, збільшенням демоекономічного (й, відповідно, податкового) навантаження на працездатний контингент, збільшенням попиту на соціальні та медичні послуги з боку громадян похилого віку. Старіння населення найбільше впливатиме на публічні фінанси (зокрема, пенсійні кошти), ринок праці, системи охорони здоров’я та соціальних послуг. Прискорене зростання частки громадян похилого віку в загальній кількості населення впливає також на загальну зміну потреб в освітніх, житлово-комунальних і транспортних послугах, на структуру взаємодії на рівні громад.

Ця Стратегія визначає пріоритетні напрями щодо протистояння демографічним змінам, передбачає комплексні заходи щодо підтримки громадян похилого віку, їх інтегрування в суспільний розвиток, підвищення якості життя, захисту прав людей похилого віку.

 

Аналіз ситуації

Незадовільна якість життя громадян похилого віку в Україні та загострення соціально-економічних викликів, зумовлених старінням населення, спричинені як чинниками загального характеру (зокрема, погіршенням економічного становища, що істотно обмежує фінансові можливості виконання прийнятих соціальних зобов’язань, і відсутністю цілісної державної стратегії розв’язання проблем громадян зазначеної категорії та їх залучення до забезпечення сталого розвитку країни), так і специфічними факторами,що зумовлюють, зокрема, такі проблеми громадян похилого віку:

низький рівень добробуту (недостатнє пенсійне забезпечення та недосконала система державних соціальних стандартів і гарантій; відсутність комплексних програм адресної соціальної підтримки, спрямованих на виявлення та розв’язання конкретних проблем індивідів та сімей; недостатня поінформованість щодо можливостей участі в програмах соціальної підтримки, у тому числі виконуваних недержавними організаціями; недооцінка потенціалу громадян похилого віку як значного контингенту споживачів зі стабільним і прогнозованим колом потреб, урахування яких відкриває нові можливості для розвитку внутрішнього споживчого ринку);

незадовільний стан здоров’я та низька доступність якісної медичної допомоги (низький рівень медичного обслуговування та профілактики захворюваності протягом усього життєвого циклу людини; низька поінформованість щодо здорового способу життя у похилому віці, шляхів досягнення здорового та активного довголіття, а також можливостей отримання геріатричної допомоги; недостатній розвиток відповідної медико-соціальної інфраструктури);

низька соціальна та економічна активність (недостатня освітньо-професійна мобільність робочої сили, слабкий розвиток інститутів і традицій самоосвітньої діяльності та постійної освіти впродовж усього життя у поєднанні з консервативною структурою зайнятості та негнучкістю ринку праці; існування в суспільній свідомості уявлень про старіння населення як виключно негативний процес, із яким треба „боротись”, а також стереотипів щодо громадян похилого віку як не здатних до розвитку та сприйняття нового, які формують негативне ставлення до них і є підґрунтям для дискримінації в різних сферах їхнього життя).

Розроблення, прийняття та виконання Стратегії Національного плану дій з питань старіння населення до 2022 року (далі – Стратегія) сприятиме розв’язанню проблем та використанню можливостей, пов’язаних зі старінням населення.

Мета Стратегії

Метою Стратегії є вдосконалення, розвиток і реалізація політики адаптації економічної та соціально-демографічних сфер до умов прогресуючого старіння населення задля створення сприятливих умов для здорового старіння й активного довголіття, забезпечення адаптації суспільних інститутів до подальшого демографічного старіння та розбудови суспільства рівних можливостей для людей будь-якого віку.

 

 

 

Завдання Стратегії

З метою раціонального використання ресурсів передбачено концентрацію зусиль на таких пріоритетах:

поліпшення умов для самореалізації та участі в процесах розвитку суспільства громадян похилого віку;

забезпечення здоров’я та благополуччя громадян похилого віку;

створення середовища, сприятливого для активного життя громадян похилого віку;

створення системи захисту прав людей похилого віку.

 

Умови для самореалізації та участі громадян похилого віку в процесах розвитку суспільства планується створювати за такими напрямами:

стимулювання продовження трудової діяльності та забезпечення гнучкого режиму робочого часу для працівників похилого віку, сприяння їхній волонтерській діяльності;

перегляд умов дострокового виходу на пенсію для запобігання необґрунтованому скороченню періоду трудової діяльності;

модернізація пенсійної системи, спрямованої на посилення її фінансової спроможності та забезпечення гідного рівня пенсій в умовах демографічних змін;

посилення адресності програм соціальної допомоги малозабезпеченим категоріям осіб, забезпечення доступності для соціально вразливих громадян похилого віку товарів і послуг першої необхідності;

сприяння ініціативам з обміну досвідом і знаннями між поколіннями, розширення можливостей для передання накопиченого досвіду працівниками похилого віку;

залучення громадян похилого віку до участі в освітніх процесах, розширення можливостей оволодіння новими професійними та загальноосвітніми навичками, зокрема, у сферах сучасних комунікацій, комп’ютерної та інформаційної грамотності;

сприяння ресоціалізації громадян похилого віку, в тому числі внутрішньо переміщених осіб, в життя громади;

 

Забезпечення здоров’я та благополуччя громадян похилого віку планується реалізувати за такими напрямами:

заохочення до здорового способу життя осіб усіх вікових груп як передумови активного старіння та довголіття, у тому числі сприяння фізичній активності літніх осіб;

підвищення обізнаності громадян похилого віку та громадянського суспільства в цілому в питаннях здорового старіння та активного довголіття, якості життя в похилому віці, профілактики захворювань та надання геріатричної допомоги, „санітарної грамотності” громадян похилого віку, їхніх родичів, помічників / доглядальників;

визначення та оцінювання потреб громадян похилого віку в різних видах геріатричної допомоги (профілактичної, лікувальної, довготривалої, паліативної) за місцем їх проживання / перебування;

нормативно-правове регулювання геріатричної допомоги, розроблення та затвердження стандартів медичної допомоги і клінічних протоколів надання різних видів такої допомоги, їх узгодження з відповідними стандартами надання соціальних послуг;

розширення мережі закладів стаціонарного типу та центрів / відділень надання різних видів геріатричної допомоги та запровадження її нових організаційних форм;

створення системи до- та післядипломної освіти для медичних, соціальних, педагогічних і юридичних працівників з питань надання різних видів геріатричної допомоги, забезпечення активного довголіття та гідної якості життя у похилому віці;

забезпечення інтегрованого та безперервного підходів до надання різних видів геріатричної допомоги;

спрямування систем охорони здоров’я і соціального захисту населення на підтримку індивідуальної життєздатності та незалежності громадян похилого віку, профілактику захворювань, надання послуг із їх раннього виявлення та запобігання передчасній смертності;

запобігання нещасним випадкам, зокрема падінням, що трапляються з громадянами похилого віку, шляхом підвищення обізнаності населення щодо чинників нещасних випадків та ефективних профілактичних заходів;

забезпечення загального доступу громадян похилого віку (незалежно від місця їх проживання) до послуг із профілактики передчасного старіння, негативних когнітивних та емоційних змін і втрати здатності до самообслуговування.

 

Створення середовища, сприятливого для громадян похилого віку, планується реалізувати за таким напрямами:

популяризація в суспільстві ідеї взаємної міжпоколінної відповідальності, формування позитивного ставлення до похилого / старечого віку, посилення його позитивних аспектів через проведення інформаційно-просвітницької роботи, спрямованої на роз’яснення об’єктивного характеру старіння населення, пов’язаних із ним викликів і потенційних можливостей та необхідності пристосування до демографічних змін;

забезпечення доступності послуг для громадян похилого віку та їх доступу до об’єктів соціальної інфраструктури, зокрема у сільських населених пунктах;

розвиток інноваційних соціальних послуг з метою забезпечення можливості проживання громадян похилого віку в громаді („старіння на місці”); запобігання передчасному та небажаному переміщенню громадян похилого віку до закладів стаціонарного догляду;

впровадження стандартів надання соціальних послуг для одиноких громадян похилого віку, в тому числі осіб, які перебувають в інтернатних установах системи соціального захисту населення;

розроблення стандартів надання соціальних послуг громадянам похилого віку, які мають психічні захворювання, за місцем проживання вдома;

різноманітність організаційних форм стаціонарного догляду за громадянами похилого віку;

залучення волонтерів і громадськості до створення й діяльності центрів дозвілля та спілкування для громадян похилого віку, навчальних центрів активного довголіття, організації груп само- та взаємодопомоги;

сприяння забезпеченню широкої участі благодійних, громадських, релігійних організацій та об’єднань громадян у розвитку системи надання первинних і довготривалих послуг громадянам похилого віку, неформальної системи догляду за ними;

активізація виконання місцевих програм транспортного обслуговування для громадян похилого віку;

запровадження механізмів державно-приватного партнерства в практику реалізації проектів будівництва соціального житла, пристосованого до потреб громадян похилого віку;

стимулювання впровадження принципів корпоративної соціальної відповідальності в діяльність бізнесу зі спрямованістю на розв’язання проблем громадян похилого віку;

підвищення доступності освітніх, медичних та інших послуг для громадян похилого віку, які мешкають у сільській місцевості та на депресивних територіях;

формування позитивного ставлення до громадян похилого віку, суспільного визнання й заохочення їхнього внеску та наявного потенціалу, зміцнення солідарності між поколіннями, запобігання віковій і гендерній дискримінації та напрацювання дієвих методів подолання дискримінаційної практики в усіх сферах життєдіяльності.

 

Створення системи захисту прав громадян похилого віку планується реалізувати за такими напрямами:

створення інституту Омбудсмена у справах громадян похилого віку;

аналіз специфіки демографічного старіння та його соціально-економічних наслідків, зокрема, впливу старіння населення на функціонування інститутів сім’ї та освіти, загострення проблем міжпоколінної взаємодії та інтеграції громадян похилого віку у суспільство;

підвищення доступності органів влади до інформації, необхідної для реалізації прав громадян похилого віку;

підвищення рівня правової освіти громадян похилого віку, стимулювання навичок відстоювання громадянами похилого віку своїх прав та інтересів;

вдосконалення механізму контролю за реалізацією державної політики у сфері соціального захисту громадян похилого віку;

запровадження механізму захисту майнових прав громадян похилого віку;

розвиток профілактичних заходів із запобігання втрати майна громадянами похилого віку;

удосконалення механізму повернення (компенсації) спадкоємцями вартості догляду;

проведення профілактичних і правозахисних заходів, а також формування та розвиток служб підтримки та захисту від дискримінації, протидії домашньому насильству та жорстокому ставленню до громадян похилого віку;

урахування гендерної специфіки проблем, з якими зіштовхуються громадяни похилого віку, та подолання гендерної нерівності.

 

Реалізація проектів у межах Стратегії передбачає оновлення механізму державної політики у сфері старіння населення шляхом взаємодії органів виконавчої влади з інститутами громадянського суспільства, академічним середовищем, установами та закладами, що працюють з громадянами похилого віку на державному та місцевому рівнях.

 

Очікувані результати

Виконання Стратегії дасть змогу:

запровадити комплексний підхід до соціальної підтримки громадян похилого віку, який охоплюватиме матеріальну допомогу, соціальні послуги, профілактичну роботу зі спрямуванням на розв’язання проблем соціально-вразливих громадян похилого віку;

підвищити рівень доступності найнеобхідніших товарів і послуг для громадян похилого віку;

підвищити рівень поінформованості громадян похилого віку з питань, пов’язаних із реалізацією їхніх прав, зокрема щодо трудової діяльності, навчання, участі в соціальних проектах;

збільшити очікувану тривалість активного життя після виповнення 60 років;

знизити рівень смертності громадян похилого віку з причин, яким можна запобігти шляхом профілактики, раннього виявлення та своєчасного лікування;

забезпечити постійне підвищення рівня та якості медичної  допомоги, зокрема, медичних оглядів і диспансерного спостереження за станом здоров’я населення, у тому числі громадян похилого віку, з проведенням необхідного обсягу обстежень і вжиттям заходів медичного характеру;

розширити охоплення громадян похилого віку навчанням, спрямованим на формування навичок здорового способу життя та опанування шляхів досягнення активного довголіття;

сформувати механізм визначення та оцінювання потреб громадян похилого віку в геріатричній допомозі, провести таке оцінювання, розробити (відкорегувати) відповідні медичні, реабілітаційні програми;

підвищити рівень зайнятості осіб віком від 55 до 64 років;

підвищити рівень охоплення навчанням осіб віком 45 років і старше;

вдосконалити нормативно-правову й методичну базу для подолання вікової дискримінації та гендерної нерівності щодо громадян похилого віку;

розширити доступ громадян похилого віку до освітніх, медичних, транспортних послуг, підвищити якість таких послуг і пристосованість відповідних інфраструктурних об’єктів до потреб громадян похилого віку;

розширити участь громадян похилого віку у прийнятті рішень, що стосуються їхніх потреб та інтересів, на різних рівнях;

формувати в населення позитивне ставлення до громадян похилого віку, запобігати дискримінації щодо них, посилювати солідарність між поколіннями у сім’ї та суспільстві;

розробити дієвий механізм захисту майнових прав громадян похилого віку.

 

Моніторинг та оцінка

Напрями, за якими оцінюються результати реалізації Стратегії:

поліпшення умов для самореалізації та участі в процесах розвитку суспільства громадян похилого віку;

забезпечення здоров’я та благополуччя громадян похилого віку;

створення середовища, сприятливого для активного життя громадян похилого віку;

створення системи захисту прав громадян похилого віку.

Для досягнення цілей Стратегії розробляється й затверджується план заходів з реалізації Стратегії з відповідними фінансовими розрахунками.

Стратегія реалізується за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів та інших не заборонених законодавством джерел.

Обсяги фінансування заходів з реалізації Стратегії уточнюються щороку з урахуванням можливостей державного та місцевих бюджетів.