Про схвалення Концепції Державної соціальної програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2021 року

Проект

 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від                 2018 р.    №

 

м. Київ

 

Про схвалення Концепції Державної соціальної програми запобігання та протидії

домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2021 року

  

1. Схвалити Концепцію Державної соціальної програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2021 року, що додається.

 Визначити Міністерство соціальної політики державним замовником Програми.

 2. Міністерству соціальної політики разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади після затвердження зазначеної Концепції у шестимісячний термін розробити та подати Кабінетові Міністрів України проект Державної соціальної програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2021 року.

  

Прем’єр-міністр України                                                           В. ГРОЙСМАН

 

 

СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від                            2018 р. №

КОНЦЕПЦІЯ
Державної соціальної програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2023 року

 

Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма

Домашнє насильство та насильство за ознакою статі є одним із проявів порушення прав людини та основною перешкодою до гендерної рівності.

З метою запобігання та протидії цьому негативному явищу Україна взяла на себе зобов’язання виконання низки міжнародних документів, зокрема, Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Декларації ООН про викорінення насильства щодо жінок, Пекінської декларації, Цілей сталого розвитку ООН до 2030 року, стратегії гендерної рівності Ради Європи до 2022 року.

Приєднавшись у 2011 році до Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція), Україна підтвердила свої наміри дотримуватись норм міжнародного права при здійсненні заходів для запобігання насильству стосовно жінок та дівчат, чоловіків та хлопців, громадян похилого віку.

Також стаття 5 Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок зобов’язує  держави-сторони вживати усіх відповідних заходів з метою зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для викорінення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок.

Комітет ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок за результатами розгляду 8-ї періодичної доповіді України про реалізацію Конвенції ООН про ліквідацію дискримінації щодо жінок у 2017 році висловив стурбованість з приводу високої поширеності домашнього насильства, офіційні показники якого не відображають реальних масштабів цього явища, відсутністю статистичних даних з розбивкою за статтю, віком та відносин між постраждалою особою та злочинцем, а також обмеженою кількості притулків для постраждалих від насильства, у тому числі для жінок і дівчат з інвалідністю.

Щороку від насильства в Україні потерпає близько 100 тисяч осіб. Серед них 90% жінок. Зокрема, за даними Мінсоцполітики у 2017 році зареєстровано 96 245 звернень щодо домашнього насильства, з них 85 340 – від жінок, 10 366 – від чоловіків, 900 – від дітей.

Домашнє насильство є одною з найбільш гострих соціальних проблем, від якої страждають як жінки, так і чоловіки. Найбільш вразливими є жінки та діти. У групі підвищеного ризику потрапляння у ситуацію насильства знаходяться особи з інвалідністю, похилого віку, внутрішньо переміщені особи, жінки з сільської місцевості.

Згідно з опитуванням громадської думки „Насильство щодо дітей в Україні”, проведеним впродовж 2014-2015 років Київським міжнародним інститутом соціології, хоча б одного з видів насильства зазнавали 65% дітей  від 12 до 17 років та 89% дорослих віком від 18 років.

У 2017 році органами внутрішніх справ взято на облік з приводу вчинення домашнього насильства 66 966 осіб.

Насильство негативно впливає як на фізичне, так і на психічне здоров’я постраждалих та може призвести до інвалідності чи летальних випадків, як внаслідок нанесення тяжких тілесних ушкоджень, не сумісних із життям, так і внаслідок суїцидів.

95% шлюбів, які розпадаються, розпадаються саме через домашнє насильство.

Постраждалі від домашнього насильства, переважно жінки, не можуть належним чином виконувати свої батьківські обов’язки, внаслідок чого зростає рівень соціального сирітства.

Насильство щодо жінок та дівчаток негативно впливає на їх репродуктивне здоров’я, внаслідок чого знижується рівень народжуваності та збільшується кількість новонароджених дітей з вадами здоров’я.

Збройний конфлікт в східних областях України підвищує ризики випадків домашнього насильства в сім’ях учасників бойових дій, постраждалих на посттравматичний синдром.

Виникають загрози насильства щодо чоловіків, які здобули інвалідність через каліцтво під час бойових дій.

 

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом

До основних причин поширення домашнього насильства та насильства за ознакою статі належать:

-  поширеність стереотипів щодо соціальної ролі жінки та чоловіка, ідеї переваги однієї статі над іншою у контексті нерівного співвідношення сили;

-  стереотипні уявлення суспільства щодо приватності проблеми домашнього насильства;

-  перенесення дітьми негативного досвіду насильства у сім’ї у свої власні сім’ї (серед тих, хто зазнав фізичного насильства у дитинстві, 21% теж застосовують фізичну силу до дітей);

-  недостатня довіра населення до правоохоронних органів та органів влади, які надають допомогу постраждалим від домашнього насильства;

-  низька доступність якісних комплексних послуг для постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі через недосконалість механізму взаємодії усіх суб’єктів запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі, браку у них спеціальних знань та навичок, „психологічне вигорання”, нестачі спеціалізованих установ для постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, обмеженість людських ресурсів, у тому числі вкрай недостатня кількість фахівців із соціальної роботи, психологів;

-  неналежне покарання за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі;

-  брак обґрунтованих результатів досліджень щодо тенденцій у вирішенні проблеми домашнього насильства та насильства за ознакою статі через відсутність системи у проведенні наукових досліджень та аналізу у цій сфері, а також недосконалість системного збору за необхідними показниками потрібних статистичних даних;

-  відсутність системи у проведенні наукових досліджень та аналізу щодо тенденцій у вирішенні проблеми домашнього насильства та насильства за ознакою статі, недосконалість статистичних даних.

Існує ряд значних проблем у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі, включаючи обмежені людські та фінансові ресурси, зростання кількості осіб з інвалідністю, маргіналізацію окремих груп жінок і чоловіків, що потрубує потребує цільової політики.

Закон України „Про запобігання та протидію домашньому насильству”, прийнятий у грудні 2017 року, запроваджує комплексну систему боротьби з домашнім насильством та насильством за ознакою статі.

Державна соціальна програма запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2023 року (далі – Програма) має стати стратегічним документом для практичного застосування цього закону.

 

Мета Програми

Метою Програми є зниження поширеності домашнього насильства та насильства за ознакою статі, розбудова системи запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі відповідно до міжнародних стандартів та Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильству” в умовах децентралізації.

Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми
на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

 

Можливі два варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант передбачає внесення точкових змін до чинних нормативно-правових актів для удосконалення найбільш проблемних напрямків діяльності у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі. Зазначений варіант не дозволяє комплексно вирішувати проблему насильства та забезпечити ефективну практичну реалізацію Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильству”.

Другий варіант, який пропонується, є оптимальним забезпечує комплексний інтегрований підхід до подолання домашнього насильства, надання всебічної допомоги постраждалим особам та утвердження ненасильницького характеру приватних стосунків та передбачає  узгодження зусиль усіх суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (спеціально уповноважених органів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; загальних та спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб; громадян України, іноземців та особ без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах), а також впровадження відповідних світових стандартів та практик.

 

Шляхи та способи розв’язання проблеми, строк виконання Програми

Проблему домашнього насильства та насильства за ознакою статі передбачається розв’язати із застосуванням комплексного підходу, шляхом:

-  забезпечення ефективної координації діяльності суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на національному та місцевому рівнях, включно з об’єднаними територіальними громадами;

-  надання постраждалим від домашнього насильства та насильства за ознакою статі своєчасних, якісних усіх необхідних соціальних послуг шляхом затвердження стандартів надання соціальних послуг та визначення потреб територіальних громад у створенні спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб;

-  забезпечення покарання винних у вчиненні домашнього насильства та насильства за ознакою статі та здійснення контролю за належністю розслідування фактів домашнього насильства;

-  забезпечення діяльності спеціально уповноважених органів, інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, загальних та спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, визначених Законом України „Про запобігання та пртидію домашньому насильству”, та безперешкодного доступу до них усіх потребуючих допомоги;

-  забезпечення підготовки фахівців з числа суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі, за сферами дії Законів України „Про запобігання та пртидію домашньому насильству”, „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” та інших законодавчих актів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі;

-  розробки та реалізації інформаційної стратегії запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі, що включатиме формування у населення нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки; інформування постраждалих основними місцевими мовами про можливості одержання допомоги на місцях; інформаційно-просвітницькі кампанії, освітні та корекційні програми, спрямовані на потенційних і фактичних постраждалих та злочинців; інформування про форми та прояви домашнього насильства та насильства за ознакою статі, включаючи сексуальні домагання, насильство в Інтернеті та у громадському просторі, його причин та наслідки тощо; інформаційні інструменти щодо ролі чоловіків у запобіганні насильству щодо жінок та дівчат;

-  забезпечення збору необхідних даних про домашнє насильство та насильство за ознакою статі та проведення досліджень щодо форм насильства, з якими стикаються діти та вразливі групи жінок і чоловіків (з інвалідністю, похилого віку, внутрішньо-переміщені, учасники бойових дій, молодь, маргіналізовані групи, бездомні, наркозалежні, постраждалі від торгівлі людьми).

Програму передбачається виконати протягом 2019—2023 років.

 

Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності

Виконання Програми забезпечить:

-  зниження рівня домашнього насильства та насильства за ознакою статі;

-  захист прав постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі;

-  зростання довіри громадян до суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі, у зв’язку з цим, збільшення звернень громадян з приводу такого насильства;

-  зростання кількості злочинців, притягнених до відповідальності з приводу домашнього насильства та насильства за ознакою статі;

-   задоволення потреби постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі жінок, дітей, громадян похилого віку, жінок і чоловіків з інвалідністю та інших вразливих груп у загальних і спеціалізованих службах підтримки постраждалих осіб, визначених Законом України „Про запобігання та пртидію домашньому насильству”;

-   спеціальної підготовки фахівців з числа суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі, що підвищить якість надання послуг;

-  підвищення рівня обізнаності населення у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, руйнацію негативних стереотипів та формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки та зростання ролі чоловіків у протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі;

-  якісного збору, обробки та аналізу даних щодо домашнього насильства та насильства за ознакою статі, що дозволить здійснювати моніторинг здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

Обсяг фінансових ресурсів

Фінансування Програми передбачається проводити за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Обсяг видатків, необхідних для реалізації проекту акта, уточнюється щороку під час складання проекту державного бюджету на відповідний рік з урахуванням його реальних можливостей.