РЕКОМЕНДАЦIЇ щодо нормування праці за видами економічної діяльності

 

Проект

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

соціальної політики України

від __.__.20__ р. № __

 РЕКОМЕНДАЦIЇ

щодо нормування праці за видами економічної діяльності

 

1 Методичні основи організації нормування праці.

1.1 Нормування праці є складовою частиною (функцією) управління виробництвом (сфери послуг) і містить визначення необхідних витрат праці (часу) на виконання робіт (виготовлення одиниці продукції, надання послуги) окремими працівниками (трудовим колективом) і встановлення на цій основі норм праці.

Необхідними визнаються витрати, що відповідають ефективному (для конкретних умов виробництва, сфери послуг) використанню трудових і матеріальних ресурсів в умовах дотримання науково обґрунтованих режимів праці та відпочинку.

 

1.2 Організація нормування праці регулюється трудовим законодавством, постановами Кабінету Міністрів України, положеннями та роз'ясненнями центральним органом виконавчої влади у сфері праці, а також нормативними актами інших центральних органів виконавчої влади та цими рекомендаціями.

 

1.3 Під час нормування праці працівників застосовуються такі види норм праці: норма часу, норма виробітку, норма обслуговування, норма (норматив) чисельності.

Норма часу — це розмір витрат робочого часу, установлений для виконання одиниці роботи працівником або групою працівників відповідної кваліфікації в певних організаційно-технічних умовах.

Норма виробітку — це встановлений обсяг роботи (кількість одиниць продукції, обсяг надання послуг), який працівник або група працівників відповідної кваліфікації мають виконати (виготовити, перевезти, надати тощо) за одиницю робочого часу за певних організаційно-технічних умов.

Норма обслуговування — це кількість виробничих об'єктів (одиниць устаткування, робочих місць, об'єктів тощо), які працівник або група працівників певної кваліфікації мають обслужити протягом одиниці робочого часу за певних організаційно-технічних умов. Норми обслуговування призначаються для нормування праці працівників, зайнятих обслуговуванням устаткування, виробничої площі, робочих місць тощо.

Різновидом норм обслуговування є норма управління, що визначає чисельність працівників, підпорядкованих одному керівнику.

Норма (норматив) чисельності — це встановлена чисельність працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання конкретних виробничих, управлінських рішень або обсягів робіт. За нормами (нормативами) чисельності визначаються також витрати праці за професіями, спеціалізаціями, групами або видами робіт, окремими функціями, у цілому по підприємству чи його структурному підрозділу.

З метою підвищення ефективності праці погодинно оплачуваних працівників їм установлюються нормовані завдання на основі зазначених вище видів норм праці.

Нормоване завдання — це встановлений обсяг роботи, який працівник або група працівників мають виконати за робочу зміну, робочий місяць (відповідно змінне та місячне нормоване завдання) або за іншу одиницю робочого часу погодинно оплачуваних роботах.

 

1.4 Норми праці встановлюються на окрему операцію (операційна норма) та взаємозв'язану групу операцій, кінцевий комплекс робіт (укрупнена, комплексна норма). Ступінь диференціації норм визначається типом і масштабом виробництва (наданням послуг), особливостями вироблюваної продукції, формами організації праці тощо.

Укрупнені, комплексні норми встановлюються на планово-облікову (облікову) одиницю продукції (робіт, сфери послуг), як правило, на кінцевий результат (наприклад, вузол, бригадокомплект, технічно відокремлений переділ, обсяг сільськогосподарських робіт, етап або об'єкт будівництва, аналітичний звіт чи інший інтелектуальний матеріал, тощо). Вони застосовуються, як правило, в умовах колективних форм організації праці.

 

1.5 Норми праці мають бути визначені за нормативними матеріалами для нормування праці, затвердженими в централізованому порядку.

До нормативних матеріалів для нормування праці належать: нормативи з питань праці (нормативи часу, у т.ч. мікроелементи, нормативи чисельності, нормативи часу обслуговування, єдині та типові норми часу, виробітку, обслуговування тощо), нормативи режимів роботи устаткування (надання послуг).

Нормативи праці — це розрахункові значення (розмір) витрат праці (часу) на виконання окремих елементів (комплексів) робіт, обслуговування одиниці устаткування, робочого місця, бригади, структурного підрозділу тощо, а також чисельність працівників, необхідних для виконання виробничих, управлінських рішень або обсягу робіт, прийнятого за одиницю виміру, залежно від конкретних організаційно-технічних умов і чинників виробництва (сфери послуг).

Єдині норми праці розроблюються на роботи, що виконуються за однаковою технологією в аналогічних умовах виробництва в одній або декількох видах економічної діяльності та є рекомендаційними для застосування суб’єктами господарювання при нормуванні праці працівників на відповідних видах робіт.

Типові норми праці розроблюються на роботи, що виконуються за типовою технологією, з урахуванням раціональних (для даного виробництва чи сфери послуг) організаційно-технічних умов, що вже існують на більшості або частині підприємств, де є такі види робіт. Типові норми рекомендуються як еталон для суб’єктів господарювання, де організаційно-технічні умови виробництва ще не досягли рівня, на який розраховані ці норми.

 

1.6 За сферою застосування нормативні матеріали для нормування праці поділяються на міжгалузеві, галузеві (норми, що діють на підприємствах, установах, організаціях суб’єкта господарювання) та місцеві.

Міжгалузеві єдині та типові норми та нормативи розроблюються та затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері праці.

Галузеві (відомчі) та типові норми та нормативи розроблюються, при відсутності відповідних міжгалузевих норм і нормативів, і затверджуються центральними галузевими (відомчими) органами центральної виконавчої влади за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці.

Міжгалузеві та галузеві (відомчі) нормативні матеріали затверджуються як рекомендаційні. У разі укладання колективних договорів (угод) сторони можуть домовлятися про надання міжгалузевим і галузевим (відомчим) нормативним матеріалам статусу обов'язкових при встановленні норм праці на окремі види робіт.

Місцеві нормативні матеріали розроблюються на окремі види робіт лише при відсутності відповідних міжгалузевих або галузевих нормативних матеріалів, а також при створенні на підприємстві прогресивніших організаційно-технічних умов порівняно з врахованими при розробленні чинних міжгалузевих і галузевих (відомчих) нормативних матеріалів з питань праці на ці роботи.

Місцеві нормативні матеріали затверджуються власником або уповноваженим ним органом (далі — Власник) за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником або представником трудового колективу).

 

1.7 Строки дії міжгалузевих (відомчих) і місцевих нормативних матеріалів для нормування праці встановлюються:

Центральними органами виконавчої влади, керівниками підприємств при затвердженні (після розроблення) зазначених вище нормативних матеріалів. Ці строки можуть бути продовжені за наслідками перевірки прогресивності чинних нормативних матеріалів для нормування праці.

Строки дії норм праці, розрахованих згідно з зазначеними вище нормативами, регулюються нормами або положеннями трудового законодавства.

 

1.8 Чинна система норм і нормативів з праці у відповідному виді економічної діяльності (виробництві, сфері послуг) має забезпечити можливість розрахунку повної трудомісткості продукції (послуги) за всіма елементами виробничого процесу; виробах, групах персоналу та структурних підрозділах.

 

1.9 Поряд з нормами, установленими на стабільні за організаційно-технічними умовами роботи, застосовуються тимчасові та разові норми.

Тимчасові норми встановлюються на період освоєння тих чи інших робіт у разі відсутності затверджених нормативних матеріалів для нормування праці.

Разові норми встановлюються на окремі роботи одиничного характеру (аварійні, позапланові) відповідно до трудового законодавства.

 

1.10 Рекомендованими для застосування на підприємствах є міжгалузеві та галузеві (відомчі) норми та нормативи, що занесені до переліку норм і нормативів з питань праці затвердженого центральним органом виконавчої влади.

 

1.11 Праця працівників має нормуватися в основному за науково обґрунтованими нормами.

Науково обґрунтованими є норми, установлені аналітичним методом нормування та які відповідають досягнутому рівню техніки та технології, організації виробництва (сфери послуг) та праці.

Аналітичний метод розроблення нормативних матеріалів для нормування праці ґрунтується на вивченні та аналізі методів і прийомів виконання робіт, для нормування яких призначені розроблювальні нормативи з питань праці, єдині та типові норми.

Аналітичний метод має два різновиди: аналітично-дослідницький і аналітично-розрахунковий, різниця між якими полягає в засобах визначення витрат часу.

При аналітично-дослідницькому методі витрати часу на операцію визначаються на основі виміру їх шляхом проведення спостережень безпосередньо на робочих місцях.

При аналітично-розрахунковому методі витрати часу розраховуються за нормативами режимів роботи устаткування та часу, а також за формулами залежності розрахованих витрат часу від чинників довгої тривалості.

 

1.12 Норми праці і тарифікація робіт є основою для визначення необхідної чисельності працівників на виконуваний обсяг робіт і рівень їх кваліфікації.

 

2  Тарифікація робіт та визначення тарифних розрядів (категорій) працівників, необхідних для виконання робіт.

 

2.1 Складність робіт, для яких встановлюються норми з праці, визначаються на основі їх тарифікації.

Порядок тарифікації робіт і нових професій, методи оцінки складності робіт, приклади розроблення типових кваліфікаційних характеристик, посадових і робочих інструкцій викладено у Методичних рекомендаціях щодо формування кваліфікаційних характеристик професій працівників.

Тарифікація різноманітних робіт визначається складністю праці, пов’язаною з їх виконанням. Складність праці, як об’єктивна властивість, відображає зміст процесу праці та проявляється у вимогах до кваліфікації працівників.

Визначення розряду складності робіт слід проводити диференційовано, за прийнятими на практиці нормування праці п’ятьма типами трудових процесів, що охоплюють усю сукупність робіт за ступенем їх механізації: ручні, машинно-ручні, машинні, автоматизовані, апаратурні.

Обґрунтована тарифікація робіт, проводиться аналітичним методом оцінки за основними чинниками складності праці або експертним методом, який проводиться оцінкою за аналогом робіт у цілому.

 

2.2 Тарифікація робіт визначає тарифні розряди (категорії) працівників, необхідних для виконання робіт і здійснюється з урахуванням галузевих випусків Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників і проводиться для технічного обгрунтування встановленої на підприємствах системи оплати праці.

 

2.2 Професійні назви робіт, їх коди, розділи класифікації професій, кваліфікаційні угрупування визначаються відповідно до Національного класифікатора України ДК 003 «Класифікатор професій».

 

2.3 Процедура погодження та затвердження галузевих випусків Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників визначена Порядком розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик.

 

2.4 Складність робіт у нормативних матеріалах з праці визначає кваліфікаційні вимоги у галузевих випусках Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, якими встановлені мінімальні вимоги при прийомі на роботу, а також при підвищенні розряду (категорії) відповідно до рівня освіти, стажу роботи та набутих компетенцій.

 

3 Організація роботи центральних органів виконавчої влади щодо удосконалення нормування праці

Центральний орган виконавчої влади у сфері праці:

 

3.1 Керується законами України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, положенням про Центральний орган виконавчої влади України та іншими нормативними актами; забезпечує виконання та правильне застосування чинного законодавства з нормування праці в підпорядкованих підприємствах.

 

3.2 Організовує розроблення міжгалузевих і бере участь у розробленні галузевих норм і нормативів з праці та визначає перелік указаних норм і нормативів, рекомендованих для застосування на підвідомчих підприємствах, своєчасно вносить у перелік необхідні уточнення та доповнення.

 

3.3 Проводить аналіз чинних у певному виді економічної діяльності норм і нормативів з метою поліпшення їх якості, організовує роботу щодо поширення прогресивного досвіду у сфері удосконалення нормування праці.

У поняття вдосконалення нормування праці входить:

- перегляд окремих норм;

- уточнення окремих карт (параграфів) норм і збірників у цілому;

- доповнення окремих карт (параграфів) норм і діючих збірників.

До перегляду окремих норм належить обґрунтована зміна величини норм або коефіцієнтів до них відповідно до змінених організаційно-технічних умов виробництва (сфери послуг).

Уточнення окремих карт (параграфів) норм містить уточнення як структури карти, так і її змісту. При цьому проводиться уточнення побудови таблиць і вказівок щодо виконання робіт і застосування норм, які містяться в карті, а також тексту наявних приміток до норм, уточнення складу робіт і складу ланок, укрупнення норм, заміна коефіцієнтів до норм.

Доповнення окремих карт (параграфів) норм передбачає додавання до їх складу норм на нові різновиди робіт, нормованих даними картами (параграфами), відповідне розширення наявних у карті технічних характеристик, внесення до карти вказівок щодо виконання робіт і застосування норм, а також приміток до норм.

Доповнення норм передбачає нові розділи або глави, внесення необхідних технічних частин і ілюстративних матеріалів (схем, креслень, фотографій тощо).

 

3.4 Організовує роботу з питань розвитку та підвищення рівня наукових досліджень у сфері нормування праці, залучає до цієї роботи науково-дослідні установи, здійснює керівництво науково-дослідними організаціями; інформує підприємства про видані міжгалузеві та галузеві нормативи з праці та сприяє своєчасному забезпеченню їх цими матеріалами в межах чинного законодавства.

 

3.5 Ураховує при оцінюванні господарської діяльності керівників підприємств виконувану роботу щодо підвищення рівня нормування та продуктивності праці.

 

4 Організація роботи на підприємстві з нормування праці

4.1 Адміністрація підприємства постійно удосконалює організацію праці, неухильно підвищує рівень її нормування, забезпечує широке впровадження науково обґрунтованих норм для всіх категорій працюючих, у встановленому порядку вводить міжгалузеві та галузеві норми виробітку, часу, обслуговування, нормативи чисельності, які рекомендуються центральним органом виконавчої влади, затверджує нові та переглядає чинні норми, а також нормовані завдання для працівників-погодинників, систематично проводить аналіз норм і нормативів з праці, створює умови для високопродуктивної роботи та росту продуктивності праці.

 

4.2 Розроблює та проводить відповідні заходи з тим, щоб науково обґрунтовані норми були основою планування виробництва, оцінки ефективності та економічного обґрунтування різноманітних організаційних рішень і вибору з них оптимального, засобом для визначення тривалості виробничого циклу, трудомісткості виготовлюваної продукції та її ціни, строку окупності витрат, чисельності виконавців, розрахунку потужностей і багатьох інших економічних розрахунків.

 

4.3 Галузеві норми та нормативи можуть застосовуватися лише при відсутності розроблених міжгалузевих нормативних матеріалів на деякі види робіт або коли вони є прогресивнішими порівняно з міжгалузевими. Якщо у виробництві створені кращі організаційно-технічні умови для виконання норм праці, ніж це передбачено в міжгалузевих і галузевих нормативних матеріалах, мають встановлюватися прогресивніші місцеві норми, що відповідають цим умовам, які розраховуються на основі технічних даних про продуктивність устаткування, результатів аналізу витрат робочого часу з урахуванням застосування передових прийомів і методів праці.

 

4.4 Норми праці на виготовлення нових виробів розроблюються одночасно з технологічними процесами у відповідності до запроектованих організаційно-технічних умов виробництва цієї продукції та встановленою проектною трудомісткістю.

 

4.5 З метою забезпечення прогресивності, рівнонапруженості та підвищення точності розрахунку норм праці, скорочення строків і трудомісткості їх встановлення використовуються відповідні засоби програмного забезпечення. Розрахунок норм, як правило, відбувається в єдиному циклі з автоматизованим проектуванням технологічних процесів.

 

4.6 Упровадження нових норм праці, у т.ч. змінені та переглянуті, виконується Власником.

Про впровадження нових норм праці працівники мають буди повідомлені не пізніше ніж за один місяць.

Вказана вимога не стосується у разі запровадження тимчасових і разових норм, а також укрупнених, комплексних норм праці та нормованих завдань, які розробляються на підставі поопераційних норм. Про їх запровадження працівники можуть бути повідомлені в будь який строк до початку виконання роботи.

Комплексні норми, як правило, мають бути менше сумарного значення поопераційних норм внаслідок більш ефективного використання робочого часу й устаткування. В окремих випадках комплексна норма може дорівнювати сумарному значенню норм часу, встановлених на виконання робіт.

Cтупінь диференціації або укрупнення норм визначається конкретними умовами організації виробництва та праці.

 

4.7 Організаційно-технічні умови виробництва (організація праці, технологія, устаткування, оснащення тощо) на робочих місцях, де будуть застосовуватися нові норми праці, мають бути приведені у відповідність до вимог, запроектованих у нормах при їх розробленні.

 

4.8 При організації виробництва нової продукції розроблюється графік досягнення її проектної трудомісткості з урахуванням освоєння проектної трудомісткості та інших техніко-економічних показників, а також науково обґрунтовані норми, розраховані на проектну технологію, організацію виробництва та праці.

 

4.9 Застосування на підприємствах поправочних коефіцієнтів, що послаблюють напруженість норм, розрахованих за міжгалузевими та галузевими (відомчими) нормативними матеріалами для нормування праці, дозволяється Власником, а також в інших випадках, передбачених трудовим законодавством (наприклад, установлення знижених норм виробітку молодим працівникам, особам з інвалідністю та пенсіонерам за віком тощо). Підставою для дозволу застосовувати поправочні коефіцієнти може бути: освоєння виробничих потужностей, нової техніки, технології, нових видів продукції (сфери послуг) або невідповідність фактичних організаційно-технічних умов виробництва, передбачених у запроваджуваних нормах і нормативах з питань праці. Строк дії коефіцієнтів визначається в кожному конкретному випадку залежно від складності освоюваного виробництва, виробу (технологічного процесу), порядку підготовки виробництва, кваліфікації працівників тощо, але не може перевищувати:

- нормативних строків освоєння виробничих потужностей, нової продукції, техніки та технології;

- одного року — при невідповідності фактичних організаційно-технічних умов запроектованих у впроваджуваних нормах і нормативах (визначений строк може продовжуватися тільки з дозволу власника).

У міру освоєння виробництва чи приведення організаційно-технічних умов у відповідність до запроектованих у нормах або в нормативах, поправочні коефіцієнти зменшуються та в кінцевому результаті відміняються за заздалегідь розробленим графіком.

При тимчасовому відхиленні фактичних умов праці від запроектованих (невідповідність матеріалу, інструменту, тимчасового відхилення від технології тощо) норми праці не змінюються.

Застосування поправочних коефіцієнтів передбачається колективними договорами та угодами, але нормування праці не має бути регулятором оплати праці.

 

4.10 У міру впровадження у виробництво (сферу послуг) організаційно-технічних і господарчих заходів, що забезпечують зростання продуктивності праці, незалежно від того, чи передбачалися ці заходи планом заміни та перегляду норм чи ні, норми мають переглядатися.

До таких заходів належать: введення нового устаткування; впровадження прогресивнішої технології поліпшення технологічного та організаційного оснащення, інструменту, удосконалення конструкцій виробів, механізація та автоматизація виробничих процесів, удосконалення організації робочих місць, їх раціоналізація; використання нових видів матеріалів, сировини, палива впровадження раціоналізаторських пропозицій, міжгалузевих, галузевих (відомчих) норм і нормативів з питань праці, включених центральним органом виконавчої влади до переліків рекомендованих для застосування, тощо. Чинні норми в цих випадках замінюються новими, більш прогресивними нормами залежно від ефективності впроваджуваних заходів.

Норми праці підлягають також заміні при збільшенні або зменшенні партії оброблюваних (виготовлюваних) працівником (трудовим колективом) деталей (виробів, послуг) або такту виробничого потоку.

 

4.11 З метою підтримування прогресивного рівня чинних на підприємстві норм праці вони підлягають обов'язковій перевірці під час атестації робочих місць. Якщо проведення атестації робочих місць не передбачається, перевірка кожної норми здійснюється не рідше ніж два рази за п'ять років.

Перевірка чинних норм праці проводиться атестаційними комісіями, затвердженими керівником підприємства.

За результатами перевірки кожної норми приймається рішення: атестувати або не атестувати.

Атестованими вважаються науково обґрунтовані норми, що відповідають досягнутому рівню техніки та технології, організації виробництва та праці.

Застарілі та помилково встановлені норми визнаються неатестованими та підлягають перегляду.

Застарілими визнаються норми, що діють на роботах, трудомісткість яких зменшилась унаслідок загального поліпшення організації виробництва та праці, росту професійної майстерності та вдосконалення виробничих навиків працівників.

Помилковими визнаються норми, при встановлені яких було невірно враховано організаційно-технічні умови чи неточності в застосуванні нормативних матеріалів або в проведенні розрахунків.

 

4.12 Перегляд застарілих норм проводиться в строки та розміри, установлених власником у плані заміни та перегляду норм праці.

 

4.13 Застосування працівником, бригадою за власною ініціативою нових прийомів праці та передового досвіду, удосконалення своїми силами робочих місць, підвищення своєї професійної майстерності та досягнення на цій основі високого рівня виробітку в строк між атестаціями робочих місць (перевіркам норм) не є підставою для перегляду норм праці. Перегляд норм у цих випадках може проводитися тільки за ініціативою трудового колективу, за що вони заохочуються в установленому порядку.

 

4.14 З метою планомірної роботи щодо зниження трудових затрат, забезпечення прогресивності чинних норм на підприємстві до початку року розроблюється план заміни та перегляду норм праці.

Розроблення визначеного плану здійснюється на основі намічених до впровадження заходів щодо підвищення продуктивності виробництва. Заходи плану та завдання щодо зниження трудомісткості продукції доводяться до колективів структурних підрозділів підприємств.

 

4.15 Робота з нормування праці здійснюється на підприємстві відповідно до трудового законодавства.

З метою широкого залучення трудових колективів до розроблення та здійснення заходів щодо підвищення продуктивності, поліпшення якості застосовуваних норм праці, своєчасної заміни новими, забезпечення перегляду застарілих норм і підвищення на цій основі продуктивності праці на підприємствах приймаються взаємні обов'язки в колективній угоді між Власником і працюючими щодо зниження трудомісткості продукції, підвищення рівня нормування, збільшення питомої ваги науково обґрунтованих норм виробітку та обслуговування, нормованих завдань, своєчасному перегляду застарілих і помилково встановлених норм праці.

 

4.16 Власник повинен завжди підтримувати та розвивати ініціативу працюючих на перегляд чинних і втілення нових, більш прогресивних норм праці.

 

4.17 З метою посилення зацікавленості працівників у роботі за прогресивними нормами та зниження затрат праці адміністрація підприємства має широко використовувати надані їм права щодо матеріального стимулювання за роботу за науково обґрунтованими нормами ініціаторів упровадження або перегляду науково обґрунтованих норм, за освоєння нових норм праці, розширення зон обслуговування та збільшення обсягу виконуваних робіт з меншою кількістю працівників тощо.

 

4.18 У разі освоєння нових норм праці, установлених у зв'язку із заміною чинних норм на підставі впровадження організаційно-технічних заходів, а також у зв'язку з переглядом застарілих норм, частота одержаної в результаті зниження трудомісткості продукції економії фонду заробітної плати може використовуватися для додаткової оплати праці працівників протягом 3–6 місяців на період освоєння ними нових норм, а також для преміювання майстрів, нормувальників, технологів та інших. працівників виробничих ділянок, які брали безпосередню участь у розробленні та впровадженні нових норм праці.

 

4.19 Працівникам — ініціаторам перегляду норм — може виплачуватися одноразова винагорода в розмірі, передбаченому чинним положенням щодо матеріального стимулювання на підприємстві.

 

5 Порядок планування, фінансування та затвердження міжгалузевих і галузевих нормативних матеріалів з нормування праці

 

5.1 Розроблення (перегляд) міжгалузевих нормативних матеріалів з нормування праці за видами економічної діяльності здійснюється за перспективними програмами та річними планами науково-дослідних розробок.

Міжгалузева програма та річні плани науково-дослідних розробок створюються Науково-дослідним інститутом праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України і Національної академії наук України з урахуванням відповідних пропозицій центральних органів виконавчої влади та подаються до центрального органу виконавчої влади у сфері праці на затвердження.

Програми та річні плани галузевих (відомчих) науково-дослідних розробок створюються та затверджуються відповідними центральними органами виконавчої влади. У них передбачається участь у розробленні міжгалузевих і галузевих нормативних матеріалів з нормування праці.

 

5.2 Організація робіт з розроблення та проведення експертизи (а в разі потреби перегляду) норм і нормативів щодо нормування праці покладається на Науково-дослідний інститут праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України і Національної академії наук України чи на іншу установу, уповноважену на розроблення норм і нормативів щодо нормування праці та здійснюється на договірних засадах.

 

5.3 Фінансування робіт, що передбачається міжгалузевими програмами та річними планами науково-дослідних розробок, які будуть виконуватися Науково-дослідний інститут праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України і Національної академії наук України, здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань, що виділяються центральному органу виконавчої влади у сфері праці на проведення науково-дослідних робіт.

Фінансування робіт, що передбачається галузевими програмами та річними планами науково-дослідних розробок, здійснюється за рахунок централізованих коштів центральних органів виконавчої влади.

Фінансування розроблення нормативних матеріалів з нормування праці для окремих підприємств здійснюється за рахунок коштів цих підприємств на основі господарських угод.

Фінансування експертизи розроблених нормативних матеріалів з нормування праці для подальшого погодження та затвердження здійснюється відповідними розробниками (іншими зацікавленими сторонами).

 

5.4 Затвердження міжгалузевих нормативних і методичних матеріалів з праці здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері праці.

Затвердження галузевих (відомчих) нормативних матеріалів щодо нормування праці здійснюється відповідними центральними органами виконавчої влади (іншими суб’єктами господарювання) відповідальними за вид економічної діяльності на національному рівні за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці для уникнення дублювання та відповідності нових норм чинному законодавству.

 

5.5 Міжгалузеві і галузеві (відомчі) норми і нормативи з нормування праці підлягають перевірці на відповідність досягнутому рівню техніки, технології, організації виробництва, сфери послуг і праці. За результатами перевірки центрального органу виконавчої влади, що затвердив відповідні норми та нормативи з нормування праці, приймається рішення про їх перегляд з внесенням відповідних змін і доповнень.

 

5.6 Документом, який інформує центральний орган виконавчої влади та підприємства про рекомендовані до застосування на даний період міжгалузеві (галузеві, відомчі) нормативні матеріали щодо нормування праці, є перелік.

Перелік рекомендованих до впровадження збірників міжгалузевих норм і нормативів щодо нормування праці складається Науково-дослідним інститутом праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України і Національної академії наук України та затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері праці.

Переліки рекомендованих до впровадження збірників галузевих (відомчих) норм і нормативів щодо нормування праці розроблюються головними нормативно-дослідними підрозділами з праці та затверджуються відповідними центральними органами виконавчої влади на договірних умовах.

 

5.7 Забезпечення видів економічної діяльності збірниками міжгалузевих норм і нормативів щодо нормування праці (згідно з замовленням) покладається на Науково-дослідний інститут праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України і Національної академії наук України.

Забезпечення збірниками галузевих (відомчих) норм щодо нормування праці підвідомчих підприємств здійснюється відповідними центральними органами виконавчої влади.