Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників та протидії застосуванню незадекларованої праці

Проект

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників та протидії застосуванню незадекларованої праці

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є :

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР,  1971 р., додаток до № 50, ст. 375, із наступними змінами): 

1) у тексті слова ,,власник”, ,,власник або уповноважений ним орган”, ,,власник та уповноважений ним орган”, ,,власник, або орган уповноважений власником”, ,,власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган”, ,,власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа”, ,,власник або уповноважений ним орган підприємства, об’єднання, структурного підрозділу”, ,,власник або уповноважений ним орган підприємства”, ,,власник або уповноважений ним орган чи фізична особа” в усіх відмінках і формах числа замінити словом ,,роботодавець” у відповідному відмінку та числі;

2) у тексті крім частини шостої статті 235 слова ,,фізична особа”, ,,власник – фізична особа”, ,,фізична особа – підприємець, яка використовує найману працю,”, ,,фізична особа, яка використовує працю найманих працівників,” у всіх відмінках і формах числа замінити словами ,,фізична особа, яка використовує найману працю,” у відповідному відмінку та числі;

 

3) статтю 3 викласти в такій редакції:

,,Стаття 3. Регулювання трудових відносин та відносин, не пов’язаних з трудовими

Трудові відносини між працівником та роботодавцем регулюються законодавством про працю.

Особливості регулювання відносин, пов’язані з проходженням служби, визначаються спеціальними законами.

Відносини священнослужителів, церковнослужителів та осіб, які обіймають виборні посади в релігійних організаціях, регулюються законодавством про працю, якщо це передбачено їхнім статутом (положенням).

Особливості застосування законодавства про працю до окремих категорій фізичних осіб можуть встановлюватися законом.

Праця осіб, які відбувають кримінальне покарання у виді позбавлення волі, та осіб, на яких накладено адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, регулюється законодавством про працю з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними законами.

Відносини членів виробничих кооперативів, фермерських господарств регулюються законодавством про працю у випадках, якщо це передбачено їхнім статутом.”;

 

4) назву глави ІІІ викласти в такій редакції:

,,Глава ІІІ 

ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ І ТРУДОВИЙ ДОГОВІР”;

5) статтю 21 викласти в такій редакції:

,,Стаття 21. Трудові відносини

Трудові відносини – це відносини між працівником і роботодавцем, що передбачають виконання особисто працівником за винагороду визначеної роботодавцем роботи під керівництвом та контролем роботодавця з обов’язковим дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку.

Сторонами трудових відносин є працівник і роботодавець.

Працівник – це фізична особа, яка перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Роботодавець – це власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган (особа) чи фізична особа, які в межах трудових відносин використовують найману працю.

Підставою для виникнення трудових відносин є трудовий договір або встановлення у визначеному законодавством порядку факту наявності трудових відносин.”;

6) доповнити статтями 21¹–21² такого змісту:

,,Стаття 21¹

Трудовий договір

Трудовий договір – це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується особисто виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов’язується надати працівникові роботу за цією угодою, своєчасно та у повному обсязі виплачувати заробітну плату і забезпечувати належні умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін. 

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору з одним або одночасно з декількома роботодавцями, якщо інше не передбачене законодавством або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Стаття 21². Ознаки наявності трудових відносин

Робота (послуга) є такою, що виконується (надається) в межах трудових відносин незалежно від назви та виду договірних відносин між сторонами, якщо є три і більше нижчезазначених ознак наявності трудових відносин:

1) періодично (два і більше разів) особі надається винагорода у грошовій або натуральній формі за роботу, виконувану (послуги, надані) в інтересах іншої особи;

2) особисте виконання особою роботи (надання послуг) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою за дорученням та під контролем особи, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженої нею особи;

3) винагорода за виконувану роботу (надані послуги) є єдиним джерелом доходу особи або становить 75 і більше відсотків її доходу протягом 6 календарних місяців;

4) робота виконується (послуги надаються) на визначеному особою, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженою нею особою, робочому місці з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку;

5) особа виконує роботи (надає послуги) подібні до роботи, що виконується штатними працівниками роботодавця;

6) організація умов праці, зокрема, надання засобів виробництва (обладнання, інструментів, матеріалів, сировини, робочого місця) забезпечується особою, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженою нею особою;

7) тривалість робочого часу та часу відпочинку встановлюється особою, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженою нею особою.

Особа, яка виконує роботу (надає послуги), що має (мають) три і більше ознак наявності трудових відносин, без укладення трудового договору, може звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, для встановлення факту наявності трудових відносин.

Факт наявності трудових відносин встановлюється посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальних органів, яка має повноваження державного інспектора праці, за результатами здійснення заходів державного контролю.

Факт наявності трудових відносин може встановлюватися в судовому порядку. Обов’язок доказування відсутності трудових відносин покладається на відповідача.

До відносин, які визнано трудовими, застосовуються норми цього Кодексу з дня початку виконання працівником роботи, що встановлений судом або посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальних органів, яка має повноваження державного інспектора праці.

У разі встановлення факту наявності трудових відносин працівник і роботодавець зобов’язані укласти трудовий договір у порядку, визначеному частиною третьою статті 24 цього Кодексу.”;

 

7) статтю 23 викласти в такій редакції:

,,Стаття 23. Строки трудового договору

Трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) строковим, що укладається на визначений строк, установлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається:

1) на час виконання певного обсягу чи виду роботи, строк закінчення якої не може бути визначений конкретною датою, з урахуванням характеру такої роботи, умов її виконання;

2) для виконання робіт, пов’язаних із тимчасовим (до одного року) розширенням виробництва або обсягу послуг, що надаються відповідним роботодавцем;

3) за ініціативою працівника;

4) в інших випадках, передбачених законом.”;

 

8) частину третю статті 24 замінити частинами такого змісту:

,,Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Роботодавець протягом тижня з дня такого повідомлення письмово інформує працівника про його направлення.”.

У зв’язку з цим частини п’яту – шосту вважати, відповідно, частинами шостою – сьомою;

9) статтю 25¹  викласти в такій редакції:

,,Стаття 25¹. Обмеження спільної роботи родичів

Роботодавець може запроваджувати обмеження щодо спільної роботи осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.

На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством.”;

10) у статті 36:

частину третю викласти в такій редакції:

,,Зміна підпорядкованості, найменування підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.”;

частину четверту виключити;

11) доповнити статтею 36¹  такого змісту:

,,Стаття 36¹. Правонаступництво у трудових відносинах

Правонаступництвом у трудових відносинах вважається продовження трудових відносин з працівниками у разі зміни власника підприємства, установи, організації, передачі підприємства, установи, організації, цілісних майнових комплексів підприємства, установи, організації, їхніх структурних підрозділів в оренду, реорганізації підприємства, установи, організації (злиття, приєднання, поділу, перетворення).

Правонаступництвом у трудових відносинах між працівниками та фізичною особою, яка використовує найману працю, вважається продовження трудових відносин з працівниками у разі зміни власника майна чи його частин, передачі його в оренду, що впливатимуть на права працівників.

У разі правонаступництва трудові відносини працівників продовжуються з правонаступником.

Роботодавець зобов’язаний до здійснення правонаступництва поінформувати працівників та виборний орган первинної профспілкової організації (профспілкового представника), а в разі її відсутності – вільно обраних представників (представника) працівників про:

1) дату (орієнтовну дату) та причини правонаступництва;

2) економічні, технологічні, структурні наслідки правонаступництва або наслідки аналогічного характеру, які впливатимуть на права працівників.

Правонаступник зобов’язаний надати працівникам та виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), а в разі її відсутності – вільно обраним представникам (представнику) працівників  інформацію, передбачену частиною другою цієї статті, не пізніше ніж до початку дії економічних, технологічних, структурних змін або змін аналогічного характеру, які впливатимуть на права працівників.

Правонаступник має право звільнити працівників лише з підстав, передбачених цим Кодексом або законом.”;

12) статтю 42¹  після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

,,Працівник, з яким розірвано трудовий договір на підставі пункту 1 статті 40 цього Кодексу у випадку ліквідації підприємства, установи, організації, протягом одного року має право на укладення трудового договору в разі поворотного прийняття на роботу, якщо проводиться прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації власником або уповноваженим органом власника підприємства, установи, організації, створеного (створеної) на базі майна ліквідованого підприємства, ліквідованої установи, організації, яке (яка) продовжує той самий вид економічної діяльності або виконує ті самі повноваження (завдання), що й ліквідоване підприємство, ліквідована установа, організація.”

У зв’язку з цим частини другу – третю вважати, відповідно, частинами третьою – четвертою;

13) у частині другій статті 184 слова ,,власник або уповноважений ним орган зобов’язані” замінити словами ,,роботодавець зобов’язаний”;

14) у частині другій статті 227 слова ,,власника або представників уповноваженого ним органу” замінити словами ,,роботодавця або його представників”; 

15) у частині першій статті 259 слова ,,юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами – підприємцями” замінити словом ,,роботодавцями”;

16) у статті 265:

абзаци перший і другий частини другої замінити абзацами такого змісту:

,,Роботодавці несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи з порушенням вимог частини третьої статті 24 цього Кодексу, виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків, виконання особою роботи або надання послуг на підставі договору, укладеного на загальних засадах цивільного законодавства, якщо робота є такою, що виконується, або послуги є такими, що надаються в межах трудових відносин при сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, меншому за мінімальний страховий внесок, – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

виконання особою роботи або надання послуг на підставі договору, укладеного на загальних засадах цивільного законодавства, якщо робота є такою, що виконується, або послуги є такими, що надаються в межах трудових відносин за умови сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок, – у п’ятнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений роботодавцем – у п’ятнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;”.

У зв’язку з цим абзаци третій – восьмий вважати, відповідно, абзацами п’ятим – десятим;

в абзаці дев’ятому слово ,,шостим” замінити словом ,,восьмим”, слова ,,абзаці другому” замінити словами ,,абзацах другому – четвертому”;

в абзаці десятому слово ,,сьомим” замінити словом ,,дев’ятим”;

після частини п’ятої доповнити новою частиною такого змісту:

,,Штраф, зазначений в абзаці третьому частини другої цієї статті, не накладається у разі виявлення такого порушення вперше за умови виконання припису про його усунення в установлений у приписі строк.”.

У зв’язку з цим частини шосту, сьому вважати, відповідно, частинами сьомою, восьмою.

2. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40–44, ст. 356, із наступними змінами):

1) у статті 837:

у частині третій слова ,,спеціальний дозвіл” замінити словами ,,відповідний документ дозвільного характеру”;

після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

,,4. Договір підряду (субпідряду) про роботу з важкими, шкідливими умовами праці, умовами підвищеного ризику для здоров’я, роботу з підвищеною небезпекою або там де є потреба у професійному доборі, укладається з підрядником (субпідрядником), який здійснює підприємницьку діяльність.”.

У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною п’ятою; 

2) статтю 901 доповнити новою частиною такого змісту:

,,3. Договір про надання послуг про роботу з важкими, шкідливими умовами праці, умовами підвищеного ризику для здоров’я, роботу з підвищеною небезпекою або там де є потреба у професійному доборі, укладається з виконавцем, який здійснює підприємницьку діяльність.”.

3. Частину другу статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2004, №№ 40–41, 42, ст. 492, із наступними змінами) викласти в такій редакції:

,,2. У справах про дискримінацію або встановлення факту наявності трудових відносин позивач зобов’язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація або трудові відносини мали місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.”

 

ІІ. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного  опублікування.

2. Установити, що протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом сторони укладеного на загальних засадах цивільного законодавства договору про виконання робіт (надання послуг), що мають три і більше ознак наявності трудових відносин, зобов’язані укласти трудовий договір.

 3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк із дня набрання чинності цим Законом:

 привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

 забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

            Голова

Верховної Ради України