Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усиновлення дітей

 

Проект

 

Закон УкраЇни  

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усиновлення дітей

 

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Сімейному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № № 21, 22, ст. 135):

1) у статті 211:

частини другу та третю викласти в такій редакції:

„2. Усиновлювачем може бути особа, що є старшою за дитину, яку вона бажає усиновити, не менше як на 15 років. Максимальна різниця у віці між усиновлювачем і дитиною не може бути більшою ніж 45 років, крім випадків, коли дитину усиновлює її родич або один із подружжя усиновлює дитину другого з подружжя.

Якщо усиновлювачами є подружжя, різниця у віці визначається за віком молодшого з подружжя.

У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою ніж 18 років.

3. Усиновлювачами можуть бути подружжя або одна особа.

Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.”;

частину шосту викласти в такій редакції:

„6. Один із подружжя може усиновити дитину другого з подружжя за його згодою, якщо батько чи мати дитини, який (яка) проживають окремо від дитини, надав (надала) згоду на її усиновлення, а також у випадках, передбачених статтею 219 цього Кодексу.”;

2) у частині першій статті 212:

пункт 4 викласти в такій редакції:

„4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями), але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи функціонування прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу, розірвано договір про патронат над дитиною) з їхньої вини;”;

пункти 10 та 11 викласти в такій редакції:

„10) були засуджені за злочини, вчинені проти дитини, а також за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин,
їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені
статтями 148, 150, 150¹, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів, вчинили домашнє насильство або насильство за ознакою статі та відомості про них внесено до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі;

11) за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду та / або допомоги;”

пункт 13 після слів „перебувають у шлюбі” доповнити словами „та / або проживають в одному житловому приміщенні”;

доповнити пунктом 14 такого змісту:

„14) не пройшли курс навчання з виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за програмою, затвердженою Мінсоцполітики, крім родичів дитини, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, патронатних вихователів, у сім’ї яких виховується дитина.”;

3) статті 214 і 215 викласти в такій редакції:

„Стаття 214. Облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім’ї громадян

1. Керівники закладів, у яких перебувають діти, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім’ї громадян, службові особи органів опіки та піклування, а також інші особи, яким стало відомо про дітей, що залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, зобов’язані протягом семи робочих днів подати інформацію про них до відповідних структурних підрозділів районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад (у разі їх утворення), сільських, селищних рад об’єднаних територіальних громад для забезпечення їх обліку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Районні, районні в мм. Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах рад (у разі їх утворення), сільських, селищних рад об’єднаних територіальних громад невідкладно після взяття дитини на облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передають інформацію про неї до відповідних територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту прав дітей.

3. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту прав дітей, якщо в межах регіону не виявилося осіб, які бажають усиновити дитину або взяти її під опіку чи піклування, протягом двох місяців від дня надходження інформації про дітей, які можуть бути усиновлені, передають її для централізованого обліку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту прав дітей.

4. Порядок ведення обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім’ї громадян, та порядок передання дітей на усиновлення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 215. Облік осіб, які бажають усиновити дитину

1. Облік громадян України, які бажають усиновити дитину, ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту прав дітей, а також його територіальними органами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.”;

4) у статті 217:

частину другу викласти в такій редакції:

„2. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною.

Згода батьків на усиновлення не може містити будь-яких умов, від наявності або відсутності яких залежить усиновлення їхньої дитини. Батьки не можуть обирати усиновлювача, крім випадків, коли усиновлювачем є родич дитини або один із подружжя усиновлює дитину  другого  з подружжя.

Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам, піклувальникам чи іншим особам, з якими вона проживає, є нікчемною.”;

у частині третій слова „лише після досягнення дитиною двомісячного віку” замінити словами „не раніше ніж через шість тижнів після народження дитини.”;

частину четверту після слів „батько дитини є” доповнити словами „малолітніми або”;

 

5) частину першу статті 219 доповнити пунктом 2¹ такого змісту:

„2¹) померли;”;

 

6) статтю 222 викласти в такій редакції:

„Стаття 222. Згода органу опіки та піклування на усиновлення дитини

1. На усиновлення дитини, яка може бути усиновлена і перебуває тимчасово або постійно у закладі охорони здоров’я, закладі освіти або іншому закладі,  яка виховується у прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу, патронатній сім’ї або тимчасово влаштована  до сім’ї родичів, знайомих, потрібна письмова згода органу опіки та піклування за місцем перебування дитини на обліку відповідно до статті 214 цього Кодексу.

2. Якщо батьків дитини або саму дитину визнано недієздатними та вони не мають  опікунів / піклувальників, для усиновлення дитини потрібна згода органу опіки та піклування за місцем перебування дитини на обліку відповідно до статті 214 цього Кодексу.

3. Усиновлення може бути проведене без згоди органу опіки та піклування, якщо судом установлено, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.”;

7) доповнити статтею 223¹ такого змісту:

„Стаття 223¹.Влаштування дитини під опіку / піклування кандидатів в усиновлювачі

1. Якщо кандидати в усиновлювачі отримали висновок органу опіки та піклування про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини і подали до суду заяву про усиновлення дитини, дитина за рішенням органу опіки та піклування може бути влаштована в сім’ю кандидатів в усиновлювачі під опіку / піклування до прийняття судом рішення про її усиновлення.”;

8) статтю 229 викласти в такій редакції:

„Стаття 229. Запис усиновлювача матір’ю, батьком дитини та зміна відомостей про батьків дитини

 

1. Особа, яка подала заяву про усиновлення, записується матір’ю, батьком дитини або повнолітньої особи у Книзі реєстрації народжень. При цьому за бажанням особи, яка подала заяву про усиновлення, може бути змінено відомості про другого з батьків дитини, якщо усиновлення проводиться у випадках, передбачених частиною першою статті 219 цього Кодексу.

2. Якщо усиновлюють дитину, яка досягла семирічного віку, для запису усиновлювача матір’ю, батьком, зміни відомостей про другого з батьків потрібна згода дитини, крім випадку, коли дитину усиновлюють іноземці, та випадку, передбаченого частиною четвертою статті 218 цього Кодексу.

3. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача рішенням про усиновлення, якщо це відповідає інтересам дитини.”;

 

9) статтю 231 викласти в такій редакції:

„Стаття 231. Зміна прізвища, імені та по батькові особи, яка усиновлена

1. Якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік, які мають одне прізвище, або одна особа і вони записуються батьками дитини, відповідно змінюється прізвище дитини.

Якщо усиновлювачі мають різні прізвища і вони записуються батьками дитини, прізвище дитини змінюється за згодою обох усиновлювачів.

Якщо усиновлювачем є чоловік (жінка) за згодою матері дитини (батька), з якою (яким) він (вона) перебуває в шлюбі, і він (вона) записується, відповідно батьком (матір’ю) дитини, прізвище дитини може бути змінено за його (її) згодою та згодою  матері (батька) дитини.

Після досягнення дитиною семирічного віку прізвище змінюється за її згодою.

2. За заявою  усиновлювачів може  бути  змінено ім’я дитини за умови,  що дитина  досягла  семирічного  віку  і  дає  згоду  на  зміну  імені.  Така  згода  не

вимагається, якщо дитина живе в сім’ї усиновлювачів і звикла до нового імені.

3. Якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно, змінюється по батькові дитини.

Якщо усиновлювачем є одна жінка, за її заявою може бути змінено по батькові дитини, якщо батько дитини невідомий, визнаний безвісно відсутнім або позбавлений батьківських прав щодо дитини, яку усиновлюють.

За заявою усиновлювача по батькові дитини може бути виключене, якщо це випливає зі звичаю національної меншини, до якої належить усиновлювач, або якщо усиновлювач є іноземцем.

4. Якщо усиновлюють повнолітню особу, її прізвище, ім’я та по батькові можуть бути змінені у зв’язку з усиновленням за заявами усиновлювача та усиновленої особи.

Також за заявами усиновлювача та усиновленої особи може бути виключено по батькові усиновлюваної особи, якщо це випливає зі звичаю національної меншини, до якої належить усиновлювач, або якщо усиновлювач є іноземцем.

5. Про зміни, передбачені у цій статті, суд зазначає у рішенні про усиновлення.”;

10) пункт 3 частини першої статті 238 виключити;

11) у частині першій статті 282:

в абзаці другому слово „дозвіл” замінити словом „згода”;

в абзаці третьому слово „дозволу” замінити словом „згоди”;

12) частину четверту статті 283 після абзацу першого доповнити абзацами такого змісту:

„Для надання згоди на усиновлення дитини іноземцю при центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту прав дітей, утворюється постійно діюча міжвідомча комісія з питань міжнародного усиновлення (далі - Міжвідомча комісія), положення та склад якої затверджується цим органом.

Інформаційне, організаційне, матеріальне та інше забезпечення діяльності Міжвідомчої комісії здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту прав дітей.”.

У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом четвертим.”;

13) статтю 285 викласти в такій редакції:

„Стаття 285. Обмеження права іноземця на таємницю усиновлення дитини, яка є громадянином України

1. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України, не є таємним.”;

14) статтю 287 викласти в такій редакції:

„Стаття 287.  Нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями чи громадянами України та проживають за межами України

„1. Якщо діти усиновлені іноземцями чи громадянами України і проживають за межами України, відповідна консульська установа за дорученням Міністерства закордонних справ України веде облік цих дітей і здійснює нагляд за дотриманням їхніх прав до досягнення ними вісімнадцяти років.

Порядок здійснення нагляду за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями чи громадянами України і проживають за межами України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.”;

15) у тексті Сімейного кодексу слова „центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей” в усіх відмінках замінити словами „центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту прав дітей” у відповідному відмінку.

2. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436):

1) статтю 311 викласти в такій редакції:

„Стаття 311. Зміст заяви 

1. Заява про усиновлення дитини повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, вік, місце проживання заявника, а також прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан її здоров’я. Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір’ю або батьком дитини, зміну відомостей про другого з батьків дитини, зміну або виключення по батькові дитини.

2. До заяви про усиновлення дитини мають бути додані такі документи:

1) копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя;

2) медичний висновок про стан здоров’я заявника;

3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи;

4) документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням;

5) згода органу опіки та піклування за місцем обліку дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, яка може бути усиновлена, відповідно до статті 214 Сімейного Кодексу України.

6) інші документи, визначені законом.

3. До заяви про усиновлення дитини громадянами України, які проживають за межами України, або іноземцями, крім документів, зазначених у частині другій цієї статті, додаються згода центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту прав дітей, на усиновлення дитини, висновок компетентного органу відповідної держави  про умови їхнього життя і  можливість  бути  усиновлювачами,  дозвіл компетентного органу відповідної держави на в’їзд усиновленої дитини та її постійне проживання на території цієї держави, зобов’язання усиновлювача, оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникам дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною.

4. До заяви громадян України про усиновлення дитини, яка є громадянином іншої держави, крім документів, зазначених у частині другій цієї статті, додаються згода законного представника дитини та згода компетентного органу держави, громадянином якої є дитина.

5. Документи громадян України, які проживають за межами України, та іноземців мають бути в установленому законодавством порядку легалізовані, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Такі документи повинні бути перекладені українською мовою, а переклад має бути засвідчений нотаріально.

6. Заява про усиновлення повнолітньої особи повинна містити відомості, зазначені у частині першій цієї статті, а також дані про відсутність матері, батька або позбавлення піклування. До заяви мають бути додані документи, зазначені у пункті 1 частини другої цієї статті, а також згода особи на усиновлення.”;

2) у статті 312:

частину першу викласти в такій редакції:

„1. Суддя під час підготовки справи про усиновлення дитини до розгляду вирішує питання про участь у ній як заінтересованих осіб відповідного органу опіки та піклування, а у справах, провадження в яких відкрито за заявами громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, – центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту прав дітей.”;

у частині третій:

пункт 4 викласти  в такій редакції:

„4) у випадках, установлених законом, згода батьків (коли мати чи батько дитини є малолітніми або неповнолітніми, додається згода їхніх батьків), опікуна, піклувальника дитини, згода опікуна повнолітніх батьків (у разі, коли батька чи матір дитини визнано недієздатними і над ними встановлено опіку), згода органу опіки та піклування у порядку, встановленому законодавством, а також згода самої дитини на усиновлення.ˮ;

доповнити пунктом 5 такого змісту:

„5) документи, які підтверджують підстави для усиновлення дитини.ˮ;

3) у частині першій статті 313 слово „уповноваженого” замінити словом „центрального”;

4) у статті 314:

частину третю викласти в такій редакції:

„3. За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища, по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками, зміну відомостей про другого з батьків дитини, зміну або виключення по батькові усиновлюваної дитини або повнолітньої особи.”;

частину п’яту після слів „батьки дитини” доповнити словами „або один з них”;

частину сьому викласти в такій редакції:

„7. Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання законної сили рішенням суду. Для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновлення дітей громадянами України, які проживають за межами України, або іноземцями – також до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту прав дітей.”;

5) частину першу статті 354 після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:

„Апеляційна скарга на рішення суду про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, призначення опікуна / піклувальника над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, усиновлення дитини подається протягом десяти днів.”.

 У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом третім.

3. У Законі України „Про охорону дитинства” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 30, ст. 142, із наступними змінами):

1) абзац четвертий частини другої статті 16¹ викласти в такій редакції:

„реалізація права на контакт з дитиною на території іноземної держави за умови визнання рішення суду України про контакт з дитиною на території іншої держави”;

 

2) у частинах десятій і чотирнадцятій статті 24 слово „усиновителів” замінити словом „усиновлювачів”.

4. У частині другій статті 8 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьмиˮ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 5, ст. 21, із наступними змінами) слова „протягом двох місяців” замінити словами „протягом шести місяців”.

5. Частину другу статті 25 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., №№ 46, 47, ст. 403, із наступними змінами) викласти в такій редакції:

„2. Допомога по вагітності та пологах виплачується застрахованій особі, яка усиновила дитину, протягом шести місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, за період, що становить 56 календарних днів з дати усиновлення (70 календарних днів - у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей, 90 календарних днів - для жінок, віднесених до категорій 1-3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи)ˮ.

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 3 пункту 1 розділу І цього Закону, який набирає чинності через три місяці після утворення в установленому порядку територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту прав дітей.

2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

             

 

Голова
Верховної Ради України/files/project_normativnyh_documentov/2019/pt1208.rtf