Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування системи інституційного догляду та виховання дітей

 

                                                                                                             Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

 щодо реформування системи інституційного догляду та виховання дітей

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

 

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Сімейному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 21, ст. 135; 2005 р., № 32, ст. 423; 2006 р., № 33, ст. 277; 2013 р., № 21,  ст. 208; 2014 р., № 12, ст. 178; 2015 р., № 45, ст. 407):

1) останнє речення абзацу другого частини другої статті 143 виключити;

 

2) у статті 164:

у частині першій:

у пункті 1 слово „шести” замінити словом „двох”;

доповнити пунктом 7 такого змісту:

„7) влаштували дитину на цілодобове перебування до закладу охорони здоров’я, освіти, соціального захисту незалежно від його форми власності та підпорядкування і понад два місяці без поважних причин не виявляли щодо неї батьківського піклування.”;

у частині другій цифри і слово „2, 4 і 5” замінити цифрами і словом „2, 4, 5       і 7”;

 

3) у статті 165:

у частині першій слова „заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває,” виключити;

доповнити частиною другою такого змісту:

„2. Якщо дитину влаштовано на цілодобове перебування до закладу охорони здоров’я, освіти або соціального захисту, адміністрація цього закладу зобов’язана інформувати орган опіки та піклування про те, що батьки протягом місяця не виявили щодо дитини батьківського піклування.

Не пізніше ніж через сім робочих днів після отримання такого повідомлення орган опіки та піклування зобов’язаний з’ясувати причини відсутності проявів батьківського піклування стосовно дитини та вжити заходів щодо забезпечення її соціального захисту та організації надання сім’ї дитини соціальних послуг відповідно до потреб у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо протягом місяця з дня вжиття вищезазначених заходів виявлено обставини, що є підставою для позбавлення батьків дитини батьківських прав, орган опіки та піклування звертається до суду з відповідним позовом.”;

 

4) статтю 245 викласти в такій редакції:

„Стаття 245. Опіка та піклування над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, яка проживає в гуртожитку (пансіоні) закладу освіти або в закладі соціального захисту населення

Якщо дитина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування, проживає в гуртожитку (пансіоні) закладу освіти або в закладі соціального захисту населення, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цього закладу.”.

2. У Законі України „Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україніˮ (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 21, ст. 252; 2006 р.,  № 2–3, ст. 35, № 32, ст. 271; 2010 р., № 48, ст. 564; 2014 р., № 6–7, ст. 80; 2018 р., № 6–7, ст. 43):

1) статтю 17 викласти в такій редакції:

„Стаття 17. З метою реалізації права осіб з інвалідністю, у тому числі дітей з інвалідністю після досягнення ними шістнадцятирічного віку, на працю та зайнятість, розширення можливостей для працевлаштування (з урахуванням індивідуальних програм реабілітації) їм забезпечується можливість працювати на підприємствах, в  установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою  трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування вживають заходів з організації надання послуг соціально-трудової адаптації особам та дітям з інвалідністю після досягнення ними шістнадцятирічного віку за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів в обсягах, установлених державним стандартом, визначеним центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики.

Послуга соціально-трудової адаптації понад обсяг, визначений державним стандартом, може надаватись за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Підприємства, установи та організації у разі потреби створюють за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням органів місцевого самоврядування за рахунок власних коштів спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі дітей після досягнення ними шістнадцятирічного віку, із забезпеченням розумного пристосування робочого місця, безперешкодного доступу до нього, адаптації основного та додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосувань тощо з урахуванням індивідуальних потреб осіб з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по роботі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан її здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я особи з інвалідністю.ˮ;

 

2) у частині шостій статті 20:

в абзаці першому слово „інвалідівˮ замінити словами  „осіб з інвалідністюˮ;

в абзаці четвертому слова „спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), загальноосвітніх санаторних шкіл (шкіл-інтернатів), загальноосвітніх навчальних закладівˮ замінити словами „закладів загальної середньої освітиˮ;

після абзацу четвертого доповнити абзацом такого змісту:

„фінансування витрат на організацію та надання послуги соціально-трудової адаптаціїˮ.

У зв’язку із цим абзаци п’ятий – сьомий вважати абзацами шостим – восьмим відповідно.

3. В Основах законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19):

1) частину другу статті 59 викласти в такій редакції:

„З метою виховання здорового молодого покоління з гармонійним розвитком фізичних і духовних сил держава забезпечує розвиток широкої мережі закладів дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти, закладів оздоровлення та відпочинку дітей, санаторно-курортних, реабілітаційних та інших дитячих закладів.ˮ;

 

2) статтю 63 викласти в такій редакції:

„Стаття 63. Державна допомога громадянам у здійсненні догляду за дітьми з інвалідністю, порушеннями розвитку та ризиком появи таких порушень

Для дітей з інвалідністю, порушеннями розвитку або ризиком появи таких порушень, а також їхніх сімей створюються умови для отримання медичної допомоги, соціальних та реабілітаційних послуг залежно від їхніх потреб, зокрема, реабілітації та паліативної допомоги, денного догляду з урахуванням принципу максимальної територіальної наближеності до місця їх проживання.

Сім’ям або особам і працівникам закладів, на утриманні яких перебувають такі діти, надається медико-соціальна допомога у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.”.

 

4. Частину другу статті 18⁴ Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 5, ст. 21; 2012 р., № 4, ст. 21) викласти в такій редакції:

„Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) призупиняється у разі:

тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;

влаштування дитини на цілодобове перебування (від чотирьох ночівель на тиждень) до гуртожитку (пансіону) закладу загальної середньої освіти (за винятком спеціальних закладів освіти, закладів освіти ІІІ ступеня та випадків, коли батьки сплачують повну вартість утримання дитини в закладі);

нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

працевлаштування дитини.”.

 

5. У Законі України „Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей” (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 6, ст. 35; 1999 р., № 36, ст. 318; 2003 р., № 28, ст. 211; 2007 р., № 15, ст. 194; 2009 р., № 36, cт. 511; 2013 р., № 41, ст. 549; 2014 р., № 6–7, ст. 80; 2014 р., № 12, ст. 178;  2016 р.,  № 4, ст. 44):

1) абзац десятий частини першої статті 1 викласти в такій редакції:

„малі групові будинки.”;

 

2) абзац сьомий частини першої статті 4 викласти в такій редакції:

„ведення обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які можуть бути усиновлені;ˮ;

3) статтю 11² викласти в такій редакції:

„Стаття 11². Малий груповий будинок

Малий груповий будинок – заклад соціального захисту, призначений для тривалого (стаціонарного) проживання, догляду та виховання, соціальної адаптації до 10 дітей, які потребують особливого захисту держави, осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в умовах, наближених до сімейних, з метою їх реінтеграції в сімейне середовище, підготовки до самостійного життя та соціалізації в громаді.

Примірне положення про малий груповий будинок затверджується Кабінетом Міністрів України.”.

 

6. У Законі України „Про місцеве самоврядування в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170; 2003 р., № 45, ст. 360; 2006 р., № 12, ст. 104; 2013 р., № 15, ст. 97, № 23, ст. 218, № 24, ст. 243, № 52, ст. 729; 2014 р., № 5, ст. 62, № 20-21, ст. 731; 2015 р., № 6, ст. 40, № 13, ст. 85, № 14, ст. 251; 2016 р., № 5, ст. 50, № 10, ст. 98, № 43, ст. 736; 2017 р., № 2, ст.  25; 2018 р., № 5, ст. 32; 2019 р., № 18, ст. 73):

1) підпункт 8 пункту „б” статті 32 викласти в такій редакції:

„8) вирішення відповідно до законодавства питань про утримання осіб, які мають порушення фізичного та / або розумового розвитку і не можуть навчатися в закладах загальної середньої освіти (у тому числі спеціальних), а також щодо оплати харчування дітей у закладах загальної середньої освіти (групах із подовженим днем);”;

 

2) частину четверту статті 34 викласти в такій редакції:

„4. До відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та рад об’єднаних територіальних громад, крім повноважень, визначених пунктом „а” частини першої цієї статті, належать:

1) забезпечення надання соціальних послуг відповідно до закону;

2) створення сімей патронатних вихователів, прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу;

3) оплата утримання дітей у гуртожитках (пансіонах) закладів загальної середньої освіти (за винятком спеціальних закладів освіти та закладів освіти ІІІ ступеня) у разі, якщо виховання і догляд дітей у сім’ях ускладнюється через стан здоров’я батьків (інвалідність, тривале стаціонарне лікування).”.

 

7. У Законі України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхуванняˮ (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 46, ст. 403):

 

1) у пункті 5 частини другої статті 43 слова „навчального закладу інтернатного типуˮ замінити словами „закладу державної або комунальної власності ˮ;

 

2) частину третю статті 48 викласти в такій редакції:

„3. Суми страхових виплат, нараховані особі в період її проживання в гуртожитку (пансіоні) закладу освіти, в малому груповому будинку, перераховуються на спеціальний рахунок і виплачуються їй після вибуття з гуртожитку (пансіону).ˮ.

 

8. Абзац третій частини третьої статті 4Закону України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ямˮ (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 35, ст. 290; 2011 р., № 39, ст. 389; 2012 р., № 5, ст. 44; 2015 р., № 10, ст. 62; 2018 р., № 6–7, ст. 43) доповнити словами „ , діти, влаштовані на цілодобове перебування (від чотирьох ночівель на тиждень) до гуртожитків (пансіонів) закладів загальної середньої освіти (за винятком спеціальних закладів освіти, закладів освіти ІІІ ступеня та випадків, коли батьки сплачують повну вартість утримання дитини в закладі)”.

 

9. У Законі України „Про охорону дитинства” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 30, ст. 142; 2002 р., № 46, ст. 347; 2005 р., № 6, ст. 144, № 10,                ст. 191, № 11, ст. 202, № 17, ст. 267; 2008 р., № 24, ст. 230; 2009 р., № 41, ст. 596; 2010 р., № 39, ст. 513; 2012 р., № 4, ст. 20; 2013 р., № 41, ст. 549; 2014 р, № 6–7,           ст. 80; 2015 р., № 6, ст. 40, № 30, ст. 271; 2016 р., № 4, ст. 44, № 5, ст. 50, № 10,                   ст. 98; 2017 р., № 11, ст. 104; 2018 р., № 5, ст. 35, № 6–7, ст. 43, № 11, ст. 59, № 14,          ст. 79, № 33, ст. 250; 2019 р., № 30, ст. 119):

1) у статті 1:

після абзацу двадцятого доповнити абзацами двадцять першим – двадцять четвертим такого змісту:

„дитина з особливими освітніми потребами – дитина, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту;

дитина, яка залишилася без батьківського піклування, – дитина, яка потребує тимчасового догляду та виховання у зв’язку з відсутністю батьків, причини якої з’ясовуються;

заклад інституційного догляду та виховання дітей – заклад охорони здоров’я, освіти або соціального захисту незалежно від його форми власності та підпорядкування, в якому передбачено цілодобове перебування (від чотирьох ночівель на тиждень) протягом трьох місяців і більше одночасно понад 10 дітей (крім закладів спеціалізованої освіти ІІІ ступеня);

малий груповий будинок – заклад соціального захисту, призначений для тривалого (стаціонарного) проживання, догляду та виховання, соціальної адаптації до 10 дітей, які потребують особливого захисту держави, осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в умовах, наближених до сімейних, з метою їх реінтеграції в сімейне середовище, підготовки до самостійного життя та соціалізації в громаді;”.

У зв’язку з цим абзац двадцять перший вважати абзацом двадцять п’ятим;

 

2) у частині третій статті 5:

абзац третій викласти в такій редакції:

„розвиток мережі закладів освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, а також закладів позашкільної освіти, зміцнення їхньої матеріально-технічної бази;”;

після абзацу третього доповнити абзацом такого змісту:

„забезпечення надання базових соціальних послуг та організацію надання інших соціальних послуг для дітей і сімей з дітьми відповідно до їхніх потреб;”.

У зв’язку з цим абзаци четвертий – дев’ятий вважати відповідно абзацами п’ятим – десятим;

 

3) частину п’яту статті 12 викласти в такій редакції:

„Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в закладі інституційного догляду та виховання дітей, в сім’ї патронатного вихователя встановлюються законодавством.ˮ;

 

4) у статті 19:

частини третю – сьому замінити частинами такого змісту:

„Держава забезпечує право на вибір закладу освіти та навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних закладах освіти або через національні культурні товариства.

Батьки дитини, які влаштували дитину до гуртожитку (пансіону) закладу загальної середньої освіти (за винятком спеціальних закладів освіти та закладів освіти ІІІ ступеня), вносять плату за її утримання.

Якщо виховання і догляд дитини в сім’ї ускладнюється через стан здоров’я батьків (інвалідність, тривале стаціонарне лікування), плата за утримання дитини в гуртожитку (пансіоні) закладу загальної середньої освіти (за винятком спеціальних закладів освіти та закладів освіти ІІІ ступеня), вноситься виконавчим органом міської ради міста обласного значення, сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади або райдержадміністраціями за місцем проживання (перебування) батьків дитини за рахунок власних коштів, які передбачаються у відповідних місцевих бюджетах згідно із законодавством або інших джерел, не заборонених законодавством.

Розміри та порядок внесення плати за утримання дітей у гуртожитках (пансіонах) закладів загальної середньої освіти, що належать до закладів інституційного догляду та виховання дітей (за винятком спеціальних закладів освіти та закладів освіти ІІІ ступеня), встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку для виконання вимог щодо навчання дітей у закладах загальної середньої освіти.

Учні / студенти державних та комунальних закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, що спричинені порушенням розвитку та інвалідністю, перебувають на повному утриманні держави. Порядок забезпечення учнів / студентів державних та комунальних закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти стипендією, організації харчування учнів із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, дітей з особливими освітніми потребами, що спричинені порушенням розвитку та інвалідністю / осіб з інвалідністю I–III груп та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України „Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ямˮ, визначається Кабінетом Міністрів України.

Органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть забезпечувати харчуванням учнів інших категорій та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів.”.

У зв’язку з цим частини восьму – шістнадцяту вважати відповідно частинами десятою – сімнадцятою;

 

5) статтю 24 викласти в такій редакції:

„Стаття 24. Пріоритетні форми влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Пріоритетними формами тимчасового влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування (на період до повернення у сім’ю або до набуття статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, та вирішення питання щодо подальшого влаштування), є сім’ї патронатних вихователів та сім’ї родичів. Якщо  у дитини, яка залишилася без батьківського піклування, відсутні родичі, які можуть прийняти її на виховання, або на території адміністративно-територіальної одиниці за місцем її виявлення відсутні місця в сім’ях патронатних вихователів, така дитина може бути  тимчасово влаштованою  в заклад соціального захисту дітей з умовами виховання, максимально наближеними до сімейних.

Пріоритетними формами влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є усиновлення, встановлення опіки, піклування, передача до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, відповідно до  Сімейного кодексу України, а також малі групові будинки з умовами виховання, максимально наближеними до сімейних.

Усиновлення дитини, яка є громадянином України, не може здійснюватися іноземцем, який не перебуває в шлюбі, за винятком, коли іноземець є родичем дитини.

Переважне право серед інших іноземців на усиновлення дитини, яка є громадянином України, мають громадяни держав, які уклали міжнародні договори з Україною про усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім’ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства забороняється.

Утримання і виховання дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, у малому груповому будинку, закладі інституційного догляду та виховання дітей не звільняє орган опіки та піклування за місцем її походження та за місцем її проживання від обов’язку забезпечення реалізації права цієї дитини на виховання в сім’ї громадян.

Дитина, яка залишилася без батьківського піклування, дитина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування, яка потребує медичної реабілітації  або паліативної допомоги, влаштовується до закладу охорони здоров’я, у якому надається відповідна допомога. 

Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують умови для сприяння усиновленню, опіці, піклуванню, створюють сім’ї патронатних вихователів, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади соціального захисту дітей з умовами виховання, максимально наближеними до сімейних, заклади, в яких надається послуга реабілітації та паліативної допомоги, відповідно до потреб громади та з урахуванням принципу максимальної територіальної наближеності до місця походження (проживання) дітей.

Контроль за дотриманням прав та інтересів дітей, забезпеченням їхніх потреб у сім’ях усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, сім’ях патронатних вихователів, закладах соціального захисту дітей, закладах інституційного догляду та виховання дітей покладається на органи опіки та піклування, інші уповноважені органи.”;

 

6) у статті 25:

перше речення частини третьої викласти в такій редакції:

„У разі утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ях опікунів, піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, закладах інституційного догляду та виховання дітей, малих групових будинках, жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за ними протягом усього часу перебування їх у цих формах влаштування незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім’ї.ˮ;

у частинах четвертій та п’ятій слова „заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” замінити словами „заклади інституційного догляду та виховання дітей, малі групові будинки”;

 

7) у статті 26:

у назві та частині першій слова „з вадами розумового або фізичного розвитку” замінити словами „з порушеннями розвитку та ризиком появи таких порушень”;

у частинах другій та третій слова „вадами розумового або фізичного розвитку ” замінити словами „порушеннями розвитку”;

у частині четвертій слово „вадами” замінити словом „порушеннями”;

 

8) статтю 27 викласти в такій редакції:

„Стаття 27.  Заклади, установи та організації для дітей з інвалідністю, дітей з порушеннями розвитку та ризиком появи таких порушень

Для дітей з інвалідністю, дітей з порушеннями розвитку та ризиком появи таких порушень функціонують реабілітаційні установи, заклади охорони здоров’я, у яких надаються послуги реабілітації та паліативної допомоги, та інші заклади, установи та організації, в яких такі діти можуть отримувати соціальні, освітні, медичні та реабілітаційні послуги.

Для надання дітям з інвалідністю, дітям з порушеннями розвитку та ризиком появи таких порушень необхідних їм послуг відповідні заклади, установи або організації вибираються з урахуванням принципу максимальної територіальної наближеності до місця їх проживання з батьками або особами, які їх замінюють.

Будівлі, споруди та приміщення закладів для дітей з інвалідністю, дітей з порушеннями розвитку та ризиком появи таких порушень мають відповідати вимогам доступності згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами”.”.

 

10. Частину третю статті 21 Закону України „Про протидію захворюванню на туберкульозˮ (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 49, ст. 258) викласти в такій редакції:

„3. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування у разі неблагополучної епідемічної ситуації щодо захворюваності на туберкульоз організовують надання медичної допомоги особам, інфікованим мікобактеріями туберкульозу, а також забезпечують проведення відповідних профілактичних заходів.ˮ.

 

11. У статті 11 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітейˮ (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 26,                  ст. 354) слова „заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклуванняˮ замінити словами „малі групові будинки, заклади інституційного догляду та виховання дітейˮ.

 

12. У Законі України „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 6, ст. 147; 2006 р., № 49, ст. 484;                         2009 р., № 38, ст. 535; 2010 р., № 39, ст. 513; 2011 р., № 10, ст. 63; 2013 р., № 8,                    ст. 69, № 41, ст. 549; 2014 р., № 6–7, ст. 80; 2015 р., № 52, ст. 482; 2016 р., № 10,      ст. 98, № 42, ст. 701; 2017 р., № 2, ст. 25; 2018 р., № 6–7, ст. 43, № 11, ст. 59, № 39,    ст. 285):

1) у статті 1:

абзац п’ятнадцятий викласти в такій редакції:

„заклад інституційного догляду та виховання дітей – заклад охорони здоров’я, освіти або соціального захисту незалежно від його форми власності та підпорядкування, в якому передбачено цілодобове перебування (від чотирьох ночівель на тиждень) протягом трьох місяців і більше одночасно понад 10 дітей (крім закладів освіти ІІІ ступеня);”;

абзац шістнадцятий виключити;

абзаци вісімнадцятий, двадцять третій і двадцять четвертий викласти в такій редакції:

„місце проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, – жиле приміщення дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім’ї, опікунів або піклувальників, малий груповий будинок, інше житло, в якому проживає дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування;”;

„наставник – повнолітня дієздатна особа, яка здійснює діяльність з надання дитині, яка проживає / проживала у закладі інституційного догляду та виховання, малому груповому будинку, особі з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя; 

наставництво – добровільна безоплатна діяльність наставника з надання дитині, яка проживає / проживала у закладі інституційного догляду та виховання, малому груповому будинку, особі з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя.”;

 

2) статтю 6 викласти в такій редакції:

„Стаття 6. Пріоритетні форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Пріоритетними формами влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є усиновлення, встановлення опіки, піклування, передача до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типувідповідно до Сімейного кодексу України, а також малі групові будинки з умовами виховання, максимально наближеними до сімейних.

Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім’ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства забороняється.

Влаштування дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, до малого групового будинку, закладу інституційного догляду та виховання дітей не звільняє орган опіки та піклування за місцем її походження та за місцем її проживання від обов’язку забезпечення реалізації права цієї дитини на виховання сім’ї громадян.

Дитина-сирота, дитина, позбавлена батьківського піклування, яка потребує медичної реабілітації або паліативної допомоги, влаштовується до закладу охорони здоров’я, у якому надається відповідна допомога. 

Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування забезпечують умови для сприяння усиновленню, опіці, піклуванню, створюють прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, малі групові будинки, заклади, в яких надається послуга реабілітації та паліативної допомоги, відповідно до потреб громади та з урахуванням принципу максимальної територіальної наближеності до місця походження (проживання) дітей.

Контроль за дотриманням прав та інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпеченням їхніх потреб у сім’ях усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, малих групових будинках, закладах інституційного догляду та виховання дітей, покладається на орган опіки та піклування, інші уповноважені органи.

Порядок передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на усиновлення, їх влаштування визначається Кабінетом Міністрів України.”;

 

3) у статті 9:

частину першу викласти в такій редакції:

„Видатки на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, у сім’ях опікунів, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, малих групових будинках, закладах інституційного догляду та виховання дітей здійснюються згідно з бюджетним законодавством за рахунок коштів відповідних бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.”;

частини другу та третю виключити;

 

4) статтю 17 викласти в такій редакції:

„Стаття 17. Соціальна та психологічна адаптація, соціальна інтеграція дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа у соціальне середовище

Заходи щодо соціальної та психологічної адаптації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа з метою підготовки до самостійного життя організовуються сім’ями піклувальників, прийомними сім’ями, дитячими будинками сімейного типу, які взяли їх на виховання та спільне проживання, персоналом закладів інституційного догляду та виховання, малих групових будинків, наставниками, а також представниками громадських об’єднань та благодійних організацій у порядку, передбаченому статтею 17¹ цього Закону.

Соціальна інтеграція в соціальне середовище дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа здійснюється відповідно до державного стандарту соціальної послуги, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері сім’ї та дітей.

Діяльність щодо соціальної та психологічної адаптації, соціальної інтеграції дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа у соціальне середовище координує центр соціальних служб або інша (ий) установа / заклад надання соціальних послуг.”;

 

5) у статті 17¹:

у частині першій:

абзац перший викласти в такій редакції:

„Наставництво здійснюється в найкращих інтересах дитини, яка проживає / проживала у закладі інституційного догляду та виховання, малому груповому будинку, особи з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема, щодо:”;

абзаци другий – сьомий після слова „дитина” в усіх відмінках доповнити словами „особа з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування,” у відповідному відмінку;

частину другу викласти в такій редакції:

„Наставництво здійснюється згідно з договором про наставництво, що укладається між центром соціальних служб або іншою (им) установою / закладом надання соціальних послуг за місцем проживання дитини або особи, в інтересах якої укладається такий договір, наставником, адміністрацією малого групового будинку або закладу інституційного догляду та виховання дітей (якщо дитина проживає у ньому), або законним представником дитини, або з особою з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.”;

частину шосту викласти в такій редакції:

„Договір про наставництво розривається у разі повернення дитини на виховання до батьків, інших законних представників, її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або переведення до іншого закладу інституційного догляду та виховання дітей, малого групового будинку, а також у разі відмови дитини від здійснення наставництва стосовно неї, досягнення дитиною повноліття, смерті дитини чи наставника. Договір про наставництво щодо особи з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розривається за згодою сторін, а також у разі відмови особи від здійснення наставництва стосовно неї або відмови наставника здійснювати наставництво, та в інших випадках, передбачених законодавством України.ˮ;

частину дев’яту виключити.

абзаци перший та четвертий частини десятої викласти в такій редакції:

„Організація наставництва здійснюється центрами соціальних служб або іншими установами / закладами надання соціальних послуг за місцем проживання дитини, які:ˮ;

„забезпечують відповідно до закону захист персональних даних та інформації стосовно дітей, осіб з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та наставників, що стали  відомі під час провадження діяльності з організації наставництва.”;

частини одинадцяту та тринадцяту викласти в такій редакції:

„Наставник має право відвідувати дитину, особу з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, за місцем її проживання, навчання, роботи, лікування, оздоровлення, а також за згодою дитини та батьків, інших законних представників дитини, адміністрації закладу інституційного догляду та виховання дітей, малого групового будинку, особи з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, спілкуватися з нею поза місцем її проживання, навчання, лікування, оздоровлення, у тому числі запрошувати її у свою сім’ю у святкові та неробочі дні, дні канікул, надавати допомогу в отриманні додаткових освітніх, соціальних, реабілітаційних, оздоровчих послуг, брати участь у забезпеченні її одягом, взуттям, приладдям для навчання та розвитку тощо.”;

„Контроль за дотриманням прав та інтересів дітей, над якими встановлено наставництво, здійснюють центри соціальних служб або інші установи / заклади надання соціальних послуг, адміністрації закладів інституційного догляду та виховання дітей, малих групових будинків та служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дітей.”;

 

6) статтю 18 викласти в такій редакції:

„Стаття 18. Заходи щодо реформування закладів інституційного догляду та виховання дітей

Реформування закладів інституційного догляду та виховання дітей здійснюється з метою забезпечення права дитини на виховання в сім’ї або в умовах, максимально наближених до сімейних, зростання у безпечному середовищі, отримання за місцем проживання якісних освітніх, медичних, реабілітаційних та соціальних послуг відповідно до її потреб та з урахуванням найкращих інтересів.

Організаційно-методичне забезпечення реформування закладів інституційного догляду та виховання дітей здійснюють центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики з питань сім’ї та дітей, у сферах освіти і науки, у сфері охорони здоров’я, формування та реалізацію державної регіональної політики.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані:

вживати вичерпних заходів, спрямованих на скорочення мережі закладів інституційного догляду та виховання дітей, та зменшення кількості дітей, які в них цілодобово перебувають;  

забезпечувати реформування закладів інституційного догляду та виховання дітей шляхом їх ліквідації або реорганізації в інші типи закладів для дітей та сімей з дітьми з урахуванням потреб регіону з одночасним розвитком освітніх, медичних, соціальних та реабілітаційних послуг для дітей і сімей за місцем їх проживання;

реалізовувати програми і заходи, спрямовані на зміцнення сім’ї, формування навичок відповідального батьківства;

забезпечувати своєчасне виявлення дітей і сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, здійснювати їх  соціальний супровід;

вживати заходів щодо реінтеграції вихованців закладів інституційного догляду та виховання у сім’ї, їх адаптації у громаді за місцем проживання, підготовки до самостійного життя, забезпечувати дотримання їхніх прав та інтересів.

Створення нових закладів інституційного догляду та виховання дітей не допускається.”;

 

7) статтю 20 виключити;

 

8) частину першу статті 21 викласти в такій редакції:

„Для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у закладах інституційного догляду та виховання дітей, малих групових будинках запроваджуються програми психологічної та практичної підготовки до праці, професійного самовизначення вихованців з урахуванням здібностей, інтересів дитини.”;

 

9) частину третю статті 23 викласти в такій редакції:

„Державна служба зайнятості сприяє працевлаштуванню дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа із залученням центру соціальних служб, фахівця із соціальної роботи,іншого надавача соціальних послуг.”;

 

10) у частині першій статті 27:

абзац перший доповнити словами „ , органи місцевого самоврядування”;

абзац другий виключити;

 

11) статті 28 та 32 викласти в такій редакції:

„Стаття 28. Влаштування дітей, залишених батьками в закладах охорони здоров’я

У разі відсутності відомостей про батьків та родичів дитини, залишеної в пологовому будинку чи іншому закладі охорони здоров’я, в порядку, встановленому законодавством, складається відповідний акт, на підставі якого служба у справах дітей за місцезнаходженням цього закладу вживає заходів щодо надання дитині статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та її подальшого влаштування.

На період оформлення відповідно до законодавства України документів для надання дитині, залишеній батьками в пологовому будинку чи іншому закладі охорони здоров’я, статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, її подальшого влаштування в сім’ю усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків чи батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу вона тимчасово влаштовується в сім’ю патронатного вихователя, за відсутності такої можливості – у заклад соціального захисту дітей.”;

 

„Стаття 32. Збереження права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа на житло

За дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особами з їх числа зберігається право на житло, яке є власністю дітей, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування за місцем знаходження житла дітей є відповідальними за збереження зазначеного в частині першій цієї статті житла і повернення його дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам з їх числа після завершення терміну перебування у сім’ї піклувальника, прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі інституційного догляду та виховання дітей, малому груповому будинку.

Жилі приміщення, в яких проживали діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, до влаштування їх у сім’ї громадян України, заклади інституційного догляду та виховання дітей, малі групові будинки, а також щодо яких є рішення суду, не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів опіки та піклування, яка може надаватися лише в разі гарантування збереження права на житло таких дітей.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, мають право проживати в прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, сім’ях піклувальників, малих групових будинках до повернення їм зазначеного житла або надання житла місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

До працевлаштування осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають у житловому приміщенні, що належить їм на праві власності або користування, і перебувають на обліку в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, квартирна плата та плата за житлово-комунальні послуги здійснюються місцевими державними адміністраціями за місцезнаходженням житла.”;

 

12) частину першу статті 33 викласти в такій редакції:

„Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли                        16 років, у разі відсутності у них житла або можливості повернення до такого житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади інституційного догляду та виховання дітей, малі групові будинки за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування. Після досягнення 18 років або після завершення навчання у закладах професійної (професійно-технічної) або вищої освіти такі діти протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання.”;

 

13) статті 39² та 39⁴ викласти в такій редакції:

„Стаття 39². Надання шефської допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також особам із їх числа

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, профспілкові та інші громадські організації можуть надавати шефську допомогу сім’ям опікунів, піклувальників, прийомним сім’ям, дитячим будинкам сімейного типу, сім’ям патронатних вихователів, малим груповим будинкам у зміцненні матеріальної бази, організації трудового навчання, проведенні масових заходів, організації індивідуальної роботи з дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також у подальшому навчанні, працевлаштуванні, розвитку спортивних і творчих здібностей, забезпеченні житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа.”;

„Стаття 39⁴. Залучення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа до закладів позашкільної освіти

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування разом із підприємствами, організаціями, науковими установами, закладами вищої освіти, громадськими об’єднаннями, що утворюють заклади позашкільної освіти для задоволення потреб населення у знаннях, вміннях та навичках за інтересами, у творчій самореалізації та інтелектуальному, духовному і фізичному розвитку, підготовці до активної професійної та громадської діяльності, створення умов для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров’я вихованців, учнів і слухачів, залучають до таких закладів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа.ˮ;

 

14) статтю 39⁵ виключити;

 

15) у назві та тексті статей 39⁶ і 39⁸ слова „випускники закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,ˮ у всіх відмінках замінити словами „діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи з їх числаˮ у відповідному відмінку;

 

16) статтю 39⁷ викласти в такій редакції:

„Стаття 39⁷. Допомога дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам із їх числа в працевлаштуванні у позанавчальний час, в отриманні послуг, пов’язаних із профорієнтацією та підготовкою до роботи за новою професією

Державна служба зайнятості разом з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, центрами соціальних служб надає дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам із їх числа, які є учнями, слухачами, студентами та аспірантами денної форми здобуття освіти, допомогу в працевлаштуванні у позанавчальний час.

Молодіжні центри праці, а також молодіжні громадські організації з питань працевлаштування (агентства, біржі, бюро тощо) сприяють працевлаштуванню дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа, у тому числі учнів, слухачів, студентів, аспірантів, у позанавчальний час, надають послуги, пов’язані з профорієнтацією та підготовкою до роботи за новою професією.”;

 

17) статті  39⁹, 39¹², 39¹³ викласти в такій редакції:

„Стаття 39⁹. Порядок відшкодування витрат на виплату допомоги дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам із їх числа, які перебували на повному державному утриманні

Порядок відшкодування витрат на виплату допомоги дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам із їх числа, їхнього повного державного забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до закладу освіти для отримання профільної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до норм забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа, затверджується Кабінетом Міністрів України.”;

„Стаття 39¹². Фінансування перебування осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під час канікул

Особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які є учнями (слухачами) закладів професійної (професійно-технічної) освіти або студентами закладів вищої освіти,під час канікул можуть перебувати у зазначених закладах за рахунок коштів, передбачених частинами першою та другою статті 9 цього Закону.

Стаття 39¹³. Забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа, які не виїжджають до місць організованого відпочинку в дні канікул, а також під час їхньої хвороби

Учням (слухачам) закладів професійної (професійно-технічної) освіти та студентам закладів вищої освіти, які перебувають на повному державному забезпеченні та які не виїжджають до місць організованого відпочинку в дні канікул, а також під час їхньої хвороби, видаються кошти в межах установленої грошової норми на харчування й інші побутові потреби.”.

 

13. У Законі України „Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україніˮ (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 2, ст. 36; 2009 р., № 23, ст. 284;               2014 р., № 6–7, ст. 80; 2018 р., № 6–7, ст. 43):

 

1) у частині другій статті 12:

абзац четвертий викласти в такій редакції:

„заклади охорони здоров’я, у яких надаються послуги медичної реабілітації та паліативної допомогиˮ;

абзаци восьмий та дев’ятий замінити абзацом такого змісту:

„спеціальні школи – заклади загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями;ˮ.

У зв’язку з цим абзаци десятий – п’ятнадцятий вважати відповідно абзацами дев’ятим – чотирнадцятим;

 

 

 

2) частину п’яту статті 38 викласти в такій редакції:

„Послуги професійної орієнтації дітям з інвалідністю надають заклади освіти, у яких вони навчаються, за участю в разі необхідності центрів соціальних служб, реабілітаційних установ, центрів зайнятості, інших надавачів соціальних псолуг.ˮ.

 

14. У Законі України „Про дошкільну освітуˮ (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 49, ст. 259; 2006 р., № 44, ст. 433; 2008 р., № 27, ст. 251;   2010 р., № 46, ст. 545; 2014 р., № 30, ст. 1011; 2017 р., № 38–39, ст. 380):

 

1) частину четверту статті 9 викласти в такій редакції:

„4. Відповідальність за здобуття дітьми дошкільної освіти покладається на їхніх батьків або інших законних представників.ˮ;

 

2) у статті 12:

абзаци шостий та сьомий частини першої виключити;

абзац четвертий частини третьої викласти в такій редакції:

„Для задоволення освітніх, соціальних потреб, організації корекційної та лікувально-відновлювальної роботи при спеціальних школах, навчально-реабілітаційних центрах можуть створюватися їхні структурні підрозділи – дошкільні групи.ˮ.

 

15. У Законі України „Про наукову і науково-технічну діяльністьˮ (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 3, ст. 25; 2017 р., № 38–39 ст. 380):

 

1) у статті 26:

у частині першій слова „і наукових ліцеїв-інтернатівˮ виключити;

частину другу викласти у такій редакції:

„2. Науковий ліцей здійснює освітню діяльність, спрямовану на залучення та підготовку учнівської молоді до наукової і науково-технічної діяльності відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Науковий ліцей, заснований на державній або комунальній формі власності, має статус бюджетної установи і фінансується за рахунок коштів відповідних державного та / або місцевих бюджетів. Фінансування наукових ліцеїв може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством України.ˮ;

 

2) у частинах першій та третій статті 59 слова „наукові ліцеї-інтернатиˮ в усіх відмінках виключити.

 

16. У Законі України „Про освітуˮ (Відомості Верховної Ради України,  2017 р., № 38–39, ст. 380):

 

1) у статті 21:

по тексту статті слово „безоплатно” виключити;

в абзаці сьомому частини другої слово „інтернатахˮ замінити словом „пансіонахˮ;

абзац третій частини третьої, абзац дев’ятий частини четвертої та абзац п’ятий частини п’ятої після слова „гуртожитках” доповнити знаками та словом „(пансіонах)ˮ;

 

2) підпункт 7 пункту 3 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення” викласти в такій редакції:

„7) існуючі школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, школи-інтернати для дітей, які потребують соціальної допомоги, перетворюються до 31 грудня 2021 року на заклади дошкільної, загальної середньої освіти, інші заклади освіти чи соціального захисту за рішенням обласних рад, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міських рад міст Києва та Севастополя;ˮ.

 

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Установити, що:

1) діючі заклади дошкільної освіти (дитячі будинки) інтернатного типу реорганізуються до 31 грудня 2021 року на заклади дошкільної, загальної середньої освіти, інші типи закладів для забезпечення потреб дітей та сімей з дітьми або ліквідуються за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних та міських рад з урахуванням соціальних та освітніх потреб регіону;

2) діючі санаторні школи, санаторні школи-інтернати  реорганізуються до 31 грудня 2021 року на санаторно-курортні заклади для дітей та переходять у підпорядкування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, або на інші типи закладів для забезпечення потреб дітей та сімей з дітьми за рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад, що є їхніми засновниками, з урахуванням соціальних та освітніх потреб регіону;

3) діючі будинки дитини перетворюються до 31 грудня 2022 року на заклади охорони здоров’я, у яких надаються послуги реабілітації та паліативної допомоги, інші типи закладів для забезпечення потреб дітей та сімей з дітьми або ліквідуються за рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних та міських рад міст Києва та Севастополя з урахуванням соціальних та медичних потреб регіону;

4)органи опіки та піклування за місцем розташування дитячих будинків, санаторних шкіл-інтернатів, будинків дитини, інших закладів інституційного догляду та виховання, які реорганізуються або ліквідуються, разом із органами опіки та піклування за місцем проживання (перебування) сімей дітей, які є вихованцями (учнями) цих закладів (у випадку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, – за місцем походження) вживають заходів щодо реінтеграції дітей у сім’ї або влаштування в сімейні форми виховання / форми виховання з умовами, максимально наближеними до сімейних, їх адаптації у громаді за місцем проживання, підготовки до самостійного життя із забезпеченням органами опіки та піклування дотримання їхніх прав та інтересів;

5) приміщення, які вивільняються у процесі припинення діяльності закладів інституційного догляду та виховання дітей, за рішенням засновника можуть бути передані в комунальну власність районних, міських, районних у містах (у разі їх утворення), сільських, селищних рад для використання відповідно до потреб дітей та сімей з дітьми в громаді або передані до фонду держмайна.

 

3. Кабінету Міністрів України:

1) протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

2) забезпечити перегляд і приведення у відповідність із цим Законом своїх нормативно-правових актів;

3) забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом;

4) забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону. 

 

Голова

Верховної Ради України