Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту майнових прав окремих категорій осіб та відшкодування витрат на догляд за такими особами

 

Проект

Закон УкраЇни

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо захисту майнових прав окремих категорій осіб та відшкодування витрат на догляд за такими особами

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:  

1. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40, ст. 356, із наступними змінами):

1) у статті 71:

частину першу доповнити пунктом 3¹ такого змісту:

„3¹) укладати договори найму (оренди) житла, щодо якого в підопічного є право власності або право користування;”.

доповнити частинами третьою і четвертою такого змісту:

„3. Орган опіки та піклування приймає рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, після перевірки стану забезпечення та дотримання прав та інтересів цієї особи, яка проводиться протягом одного місяця.

4. У разі відмови в наданні дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, орган опіки та піклування звертається до нотаріуса стосовно накладення заборони відчуження такого майна, якщо органом опіки та піклування встановлено, що:

1) до суду подано заяву про звільнення опікуна або піклувальника такої особи від його обов’язків;

2) подані опікуном або піклувальником відомості, які суттєво впливають на прийняття рішення про надання дозволу на вчинення правочину чи відмову в його наданні, є неправдивими;

3) між опікунами або піклувальниками немає згоди стосовно вчинення правочину;

4) судом вирішується спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернувся опікун або піклувальник;

5) вчинення правочину суперечить інтересам підопічного.”;

2) у назві та тексті глави 57 слова ,,довічне утримання (догляд)” в усіх відмінках і числах замінити словами ,,довічне утримання та догляд” у відповідному відмінку та числі;

3) у частині першій статті 744 слово ,,(або)” виключити;

4) частини першу, другу статті 746 викласти в такій редакції:

,,1. Відчужувачем у договорі довічного утримання та догляду може бути дієздатна фізична особа.

2. Набувачем у договорі довічного утримання та догляду може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа, у тому числі заклад державної або комунальної форми власності, який надає соціальні послуги з догляду.”;

5) у статті 749:

у частині першій слово ,,можуть” замінити словом ,,мають”;

частину другу викласти в такій редакції:

,,2. Якщо обов’язки набувача не були конкретно визначені, договір вважається нікчемним.

У разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності у судовому порядку.”;

6) статтю 750 викласти в такій редакції:

,,Стаття 750. Обов’язок набувача забезпечити відчужувача житлом

1. Набувач зобов’язаний забезпечити відчужувача житлом у будинку (квартирі), переданому (переданій) йому за договором довічного утримання та догляду, та утримувати це житло у задовільному санітарному і технічному стані.

Набувач може забезпечити третю особу житлом у будинку (квартирі), переданому (переданій) йому за договором довічного утримання та догляду.

У договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач або третя особа має право проживати.”;

7) статтю 751 викласти в такій редакції:

,,Стаття 751. Грошова оцінка матеріального забезпечення відчужувача

1. Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці та становить не менше від середньої вартості соціальної послуги догляду вдома, обчисленої відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.”;

8) частину другу статті 752 після слова ,,тривалість” доповнити словами ,,та якість”

9) частину першу статті 756 викласти в такій редакції:

,,1. У разі розірвання договору довічного утримання та догляду у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором набувач  повертає  відчужувачу  майно,  яке  було  отримано  ним у власність,  а відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане.

У  такому   разі   витрати  набувача  на  утримання  та догляд відчужувача

не підлягають поверненню.”;

10)  частину п’яту статті 1224 доповнити абзацом такого змісту:

,,Не мають права на спадкування особи, які ухилялися від здійснення догляду за спадкодавцем, який через похилий вік, тяжку хворобу потребував стороннього догляду та отримував такий догляд у державних або комунальних закладах, які надають соціальні послуги з догляду, за рахунок бюджетних коштів, до дня відшкодування такими особами витрат на утримання, догляд, лікування та поховання (в разі його організації та забезпечення таким закладом)  спадкодавця.”;

11) частину першу статті 1232 викласти в такій редакції:

,,1. Спадкоємці зобов’язані відшкодувати витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою, у тому числі закладом державної або комунальної форми власності, який надавав соціальні послуги з догляду, на утримання, догляд, лікування та поховання (в разі його організації та забезпечення такими особами / закладом) спадкодавця.”.

2. Статтю 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року  № 7-93  ,,Про  державне мито” (Відомості Верховної Ради України,  1993 р., № 13, ст. 113; 1994 р., № 28, ст. 241; 1996 р., № 41, ст. 192, № 52, ст. 306; 2002 р., № 6, ст. 43; 2003 р., № 14, ст. 102, № 26, ст. 194, № 38, ст. 314; 2005 р., № 16, ст. 259; 2010 р., № 38, ст. 509; 2012 р., № 14, ст. 87; 2013 р., № 42, ст. 587, № 51, ст. 716; 2014 р., № 33, ст. 1162; 2015 р., № 43, ст. 386; 2016 р., № 1, ст. 9; 2018 р., № 46, ст. 371; 2020 р., № 28, ст. 188) доповнити пунктом 56 такого змісту:

,,56)  заклади державної або комунальної форми власності, які надають соціальні  послуги  з  догляду, – при посвідченні нотаріусами договорів довічного утримання та догляду на користь таких закладів.”.

3. У Законі України ,,Про нотаріат” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 39, ст. 383, із наступними змінами):

1) абзац третій статті 5 викласти в такій редакції:

,,сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їхніх прав і захисті законних інтересів, забезпечуючи їхні найкращі інтереси; роз’яснювати їхні права та обов’язки, попереджати (у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров’я) про наслідки вчинюваних нотаріальних дій, для того щоб їхня юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;”;

2) пункт 1 частини першої статті 40 викласти в такій редакції:

,,1) заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також осіб, які проживають в закладах для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах державної або комунальної форми власності, які надають соціальні послуги з догляду, посвідчені головними лікарями, їхніми заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров’я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями закладів для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, керівниками закладів державної або комунальної форми власності, які надають соціальні послуги з догляду;”;

3) частину першу статті 49 доповнити пунктом 8

²

такого змісту:

,,8

²

) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй нерухомого майна, перебуває на повному державному утриманні в закладі державної або комунальної форми власності, який надає соціальні послуги з догляду;”;

4) статтю 55 після частини третьої доповнити новою частиною четвертою такого змісту:

,,У разі наявності заборони угода про відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, що належить особі, яка перебуває на повному державному утриманні у відповідному закладі державної або комунальної форми власності, який надає соціальні послуги з догляду, може бути посвідчена лише за наявності повідомлення керівника такого закладу про згоду на таке відчуження.

У зв’язку з цим частини четверту – дванадцяту вважати частинами
п’ятою – тринадцятою відповідно;

5) частину першу статті 63 викласти в такій редакції:

,,Нотаріус, а в сільських населених пунктах – посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов’язаний (зобов’язана) повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, керівника закладу державної або комунальної форми власності, який надає соціальні послуги з догляду, в якому спадкодавець перебував на повному державному утриманні.”;

6) статтю 67 після частини дев’ятої доповнити  новою  частиною  десятою такого змісту:

,,У разі перебування спадкодавця на повному державному утриманні в закладі державної або комунальної форми власності, який надає соціальні послуги з догляду, свідоцтво про право на спадщину видається за умови надання квитанції (чека) про відшкодування цьому закладу витрат на утримання, догляд, лікування та поховання (в разі його організації та забезпечення таким закладом)   спадкодавця.”.

У зв’язку з цим частини десяту – дванадцяту вважати частинами одинадцятою – тринадцятою відповідно;

7) частину першу статті 69 викласти в такій редакції:

,,Нотаріус, а в сільських населених пунктах – посадова особа відповідного   органу  місцевого  самоврядування,  уповноважена  на   вчинення

нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє підтвердження факту смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування спадкодавця закладу державної або комунальної форми власності, який надає соціальні послуги з догляду, у разі перебування спадкодавця на повному державному утриманні в цьому закладі.”;

8) у статті 73:

абзац третій після слів „інтересів дитини,” доповнити словами „особи, яку визнано судом недієздатною чи такою, дієздатність якої обмежена,”;

абзац четвертий викласти в такій редакції:

,,при посвідченні договору довічного утримання та догляду;”;

після абзацу шостого доповнити новим абзацом сьомим такого змісту:

,,за повідомленням керівника закладу державної або комунальної форми власності, що надає соціальні послуги щодо нерухомого майна осіб, які перебувають на повному державному утриманні в цьому закладі;”.

У зв’язку з цим абзац сьомий вважати абзацом восьмим;

9) статтю 74 викласти в такій редакції:

,,Стаття 74. Зняття заборони

Одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), про припинення іпотечного договору або договору застави, про припинення чи розірвання договору довічного утримання та догляду, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, особи, яку визнано судом недієздатною чи такою, дієздатність якої обмежена, повідомлення керівника закладу державної або комунальної форми власності, який надає соціальні послуги з догляду (у разі перебування особи на повному державному утриманні), про відрахування особи із закладу, переведення з повного державного утримання на платне надання послуг з догляду, повідомлення про відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання (в разі його організації та забезпечення таким закладом) спадкодавця, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.”.

4. Статтю 14 Закону України ,,Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 27, ст. 226) викласти в такій редакції:

,,Стаття 14. Запобігання бездомності осіб похилого віку та осіб з інвалідністю

1. Місцеві  органи  виконавчої  влади,  органи  місцевого  самоврядування відповідно до своїх повноважень у сфері соціального захисту населення проводять роботу щодо запобігання випадкам незаконного відчуження житла і захисту майнових прав осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, зокрема, шляхом:

виявлення та ведення обліку одиноких, одиноко проживаючих громадян похилого віку та осіб з інвалідністю;

проведення серед громадян похилого віку та осіб з інвалідністю інформаційно-роз’яснювальної та просвітницької роботи щодо наслідків учинюваних ними правочинів з нерухомим майном;

забезпечення надання громадянам похилого віку та особам з інвалідністю безоплатної правової допомоги та правових послуг, у тому числі за місцем їхнього проживання (вдома), перед вчиненням такими особами правочинів з нерухомим майном;

вжиття інших заходів запобігання бездомності відповідно до законодавства.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування у разі потреби та за бажанням осіб похилого віку та осіб з інвалідністю забезпечують згідно із законодавством влаштування до відповідного закладу, який надає соціальні послуги з догляду, або організацію догляду за ними шляхом укладення із закладом державної або комунальної форми власності, який надає соціальні послуги з догляду, договору довічного утримання та догляду.

5. Частину першу статті 14 Закону України ,,Про безоплатну правову допомогу” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 51, ст. 577; 2013 р.,
№ 21, ст. 208, № 41, ст. 549; 2015 р., № 2–3, ст. 12; 2016 р., № 10, ст. 98, № 49, ст. 1750; 2017 р., № 7–8, ст. 50; 2018 р., № 5, ст. 35, № 36, ст. 272, № 46, ст. 371; 2019 р., № 50, ст. 356; 2020 р., № 59, ст. 1850) доповнити пунктом 15 такого змісту:

,,15) особи похилого віку та особи з інвалідністю, які звернулись за захистом своїх майнових прав, – на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону.”.

ІІ. Прикінцеві та перехідні положення.

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк із дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України.

 

            Голова

Верховної Ради України