Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту майнових прав окремих категорій осіб та відшкодування витрат на догляд за такими особами

Проект

 

Закон УкраЇни

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо захисту майнових прав окремих категорій осіб та відшкодування витрат на догляд за такими особами

 

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:  

1. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40, ст. 356, із наступними змінами):

1) у статті 71:

у частині першій:

доповнити пунктом 3¹ такого змісту:

„3¹) укладати договори найму (оренди) нерухомого майна / транспортних засобів, щодо якого / яких у підопічного є право власності або право користування;”;

пункт 4 викласти в такій редакції:

,,вчиняти правочини щодо іншого цінного майна.”

доповнити частинами третьою і четвертою такого змісту:

„3. Орган опіки та піклування приймає рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, після перевірки стану забезпечення та дотримання прав та інтересів цієї особи, яка проводиться протягом одного місяця.

4. У разі відмови в наданні дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, орган опіки та піклування звертається до нотаріуса стосовно накладення заборони відчуження такого майна, якщо органом опіки та піклування встановлено, що:

1) до суду подано заяву про звільнення опікуна або піклувальника такої особи від його обов’язків (або якщо таку заяву подано до органу опіки та піклування);

2) подані опікуном або піклувальником відомості, які суттєво впливають на прийняття рішення про надання дозволу на вчинення правочину чи відмову в його наданні, є неправдивими;

3) між опікунами або піклувальниками немає згоди стосовно вчинення правочину;

4) судом вирішується спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернувся опікун або піклувальник;

5) вчинення правочину суперечить інтересам підопічного.”;

2) у   назві  та  тексті  глави 57 слова ,,довічне утримання  (догляд)” в  усіх відмінках і числах замінити словами ,,довічне утримання та догляд” у відповідному відмінку та числі;

3) у частині першій статті 744 слово ,,(або)” виключити;

4) частину першу статті 746 викласти в такій редакції:

,,1. Відчужувачем у договорі довічного утримання та догляду може бути дієздатна фізична особа.”;

5) частини першу, другу статті 749 викласти в такій редакції:

,,1. У договорі довічного утримання та догляду мають бути визначені усі види утримання (натуральне забезпечення, грошове забезпечення тощо), а також усі види догляду, якими набувач має забезпечувати відчужувача. При цьому в разі відсутності необхідності в догляді на момент укладення договору сторони можуть визначити, що догляд надаватиметься з моменту настання необхідності в ньому.

2. Спори, пов’язані з некоректним визначенням обов’язків набувача або з виникненням потреби в забезпеченні відчужувача іншими видами утримання та догляду, мають вирішуватись відповідно законодавства на засадах справедливості та розумності, а спірні умови договору мають тлумачитись на користь відчужувача.”;

6) статтю 750 викласти в такій редакції:

,,Стаття 750. Обов’язок набувача забезпечити відчужувача житлом

1. Набувач зобов’язаний забезпечити відчужувача житлом у будинку (квартирі), переданому (переданій) йому за договором довічного утримання та догляду, якщо такий будинок (така квартира) є у відчужувача єдиним житлом, та утримувати це житло у задовільному санітарному і технічному стані.

Набувач, за погодженням відчужувача, оформленим письмово, може забезпечити третю особу житлом у будинку (квартирі), переданому (переданій) йому за договором довічного утримання та догляду, якщо такий будинок (така квартира) є у відчужувача єдиним житлом.

У договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач або третя особа має право проживати.”;

7) статтю 751 викласти в такій редакції:

,,Стаття 751. Грошове забезпечення за договором довічного утримання та догляду

1. У разі визначення грошового забезпечення за договором довічного утримання та догляду, яке щомісячно має надаватись відчужувачу, таке грошове забезпечення має становити не менше ніж два розміри прожиткового мінімуму для відповідної категорії осіб.”;

8) частину другу статті 752 після слова ,,тривалість” доповнити словами ,,та якість”;

9) частину першу статті 756 викласти в такій редакції:

,,1. У разі розірвання договору довічного утримання та догляду у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором набувач  повертає  відчужувачу  майно,  яке  було  отримано  ним у власність,  а відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане.

У  такому   разі   витрати  набувача  на  утримання  та догляд відчужувача

не підлягають поверненню.”;

10)  частину п’яту статті 1224 доповнити абзацом такого змісту:

,,За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від визначеного законом обов’язку щодо утримання спадкодавця та здійснення догляду за ним, і при цьому також буде встановлено, що спадкодавець перебував на повному державному утриманні та отримував такий догляд в установі / закладі державної або комунальної форми власності, що надає соціальні послуги з догляду.”;

11) частину першу статті 1232 викласти в такій редакції:

,,1. Спадкоємці зобов’язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою (фізичною чи юридичною), на утримання, догляд, лікування та поховання (в разі його організації та забезпечення такими особами) спадкодавця.”.

2. У Законі України ,,Про нотаріат” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 39, ст. 383, із наступними змінами):

1) пункт 1 частини першої статті 40 викласти в такій редакції:

,,1) заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також осіб, які проживають в установах / закладах соціального захисту, що надають соціальну послугу стаціонарного догляду, посвідчені головними лікарями, їхніми заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров’я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями установ / закладів соціального захисту, що надають соціальну послугу стаціонарного догляду;”;

2) у статті 73:

абзац третій після слів „інтересів дитини,” доповнити словами „особи, яку визнано судом недієздатною чи такою, дієздатність якої обмежена,”;

абзац четвертий викласти в такій редакції:

,,при посвідченні договору довічного утримання та догляду;”;

3) статтю 74 після слів „майна дитини,” доповнити словами „особи, яку визнано судом недієздатною чи такою, дієздатність якої обмежена,”.

3. Статтю 14 Закону України ,,Про основи соціального захисту бездомних

осіб і безпритульних дітей” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 27, ст. 226) викласти в такій редакції:

,,Стаття 14. Запобігання бездомності осіб похилого віку та осіб з інвалідністю

1. Місцеві  органи  виконавчої  влади,  органи  місцевого  самоврядування відповідно до своїх повноважень у сфері соціального захисту населення проводять роботу щодо запобігання випадкам незаконного відчуження житла і захисту майнових прав осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, зокрема, шляхом:

виявлення одиноких, одиноко проживаючих громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, які потребують догляду;

проведення серед громадян похилого віку та осіб з інвалідністю інформаційно-роз’яснювальної та просвітницької роботи щодо наслідків учинюваних ними правочинів з нерухомим майном;

забезпечення надання громадянам похилого віку та особам з інвалідністю безоплатної правової допомоги та правових послуг, у тому числі за місцем їхнього проживання (вдома), перед вчиненням такими особами правочинів з нерухомим майном;

вжиття інших заходів запобігання бездомності відповідно до законодавства.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування у разі потреби та за бажанням осіб похилого віку та осіб з інвалідністю забезпечують згідно із законодавством влаштування їх до відповідного закладу, який надає соціальні послуги з догляду, або організацію догляду за ними шляхом укладення із закладом державної або комунальної форми власності, який надає соціальні послуги з догляду, договору довічного утримання та догляду.

4. Статтю 28 Закону України ,,Про соціальні послуги” (Відомості Верховної Ради України, 2019 р., № 18, ст. 73) доповнити частиною 10 такого змісту:

,,10. Члени сім’ї, які є спадкоємцями, але не виконували визначеного законодавством обов’язку щодо утримання отримувача соціальних послуг (спадкодавця) та догляду за ним, зобов’язані відшкодувати надавачу соціальних послуг державної або комунальної форми власності, що надає соціальні послуги з догляду, витрати на утримання, догляд, поховання (в разі його організації та забезпечення), якщо такий отримувач соціальних послуг перебував на повному державному утриманні.

Засновник надавача соціальних послуг державної або комунальної форми власності, що надає соціальні послуги з догляду, має право у строки, визначені Цивільним кодексом України, звернутись до суду з позовом до спадкоємців отримувача соціальних послуг (спадкодавця), які не виконували визначеного законом обов’язку щодо утримання отримувача соціальних послуг (спадкодавця) та догляду за ним, про відшкодування витрат на утримання та догляд за останні три роки та на поховання (в разі його організації та забезпечення).”.

ІІ. Прикінцеві та перехідні положення.

1. Цей Закон набирає чинності з дня,   наступного   за   днем    його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк із дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України.

 

 

            Голова

Верховної Ради України