Про схвалення Концепції Державної цільової програми з розвитку волонтерської діяльності в Україні на період до 2030 року

       СХВАЛЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від ______________ р. № ____________                    

 

КОНЦЕПЦІЯ

Державної цільової програми з розвитку волонтерської діяльності в Україні на період до 2030 року

 

Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямовано Програму

Визнаючи особливу роль волонтерської діяльності та її беззаперечну користь, Організація Об’єднаних Націй рекомендує всім країнам передбачати та враховувати волонтерство в національних стратегіях і програмах соціально-економічного розвитку, змінити за необхідності національне законодавство, якщо ним установлено будь-які обмеження щодо волонтерської діяльності. Підкреслюючи позитивні соціальні наслідки волонтерської діяльності, ООН закликає держави до  надання волонтерам правового статусу та забезпечення їх соціального захисту, а також  вжиття заходів з метою підвищення обізнаності населення про важливий внесок волонтерів під час надання ними волонтерської допомоги, тим самим спонукаючи приєднуватися до волонтерської діяльності.

З метою удосконалення механізмів підтримки волонтерської діяльності до законодавства вносяться зміни. Так, до Закону України „Про волонтерську діяльність” внесено зміни, згідно з якими  розширено перелік напрямів волонтерської діяльності, забезпечено можливості здійснювати волонтерську діяльність в онлайн-режимі за допомогою мережі „Інтернет” та інших телекомунікаційних мереж. До Податкового кодексу України внесено зміни, спрямовані на сприяння розвитку волонтерської діяльності, а також діяльності неприбуткових установ та організацій в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України. Відповідно до цих змін не оподатковуються витрати організацій, що залучають до своєї діяльності волонтерів, зокрема, на медичний огляд та вакцинацію волонтерів, з якими укладено договори про провадження волонтерської діяльності, а також відшкодовуються волонтеру витрати, в разі укладення з ним письмового договору про провадження волонтерської діяльності.

До Революції гідності та російської військової агресії розпочатої в 2014 році, рівень волонтерської діяльності в Україні був низьким. Під час цих подій почалося зростання громадської активності через залучення до волонтерства, яке стало потужною рушійною силою багатьох суспільних процесів.

У 2010 році волонтерською діяльністю займались 5 % громадян, у 2012-му ‒ 10 %, у 2015-му – 13 %, у 2016-му – 14 %, у 2017-му – близько 12 %, у 2018 році – 18 %. Найвищий рівень волонтерства за регіональним показником спостерігався у західних і центральних областях України і становив 21–22 % відповідно. Волонтерство у цей період було поширеним серед молоді. Станом на 2018 рік 24 % населення віком від 14 до 35 років здійснювали волонтерську діяльність.

У 2015 році середній показник залученості до неформальної волонтерської діяльності у 28 країнах ЄС становив 22,2 %. Цей показник потрібно інституалізувати і нарощувати. У деяких країнах – членах Європейського Союзу існує високий рівень формального та неформального волонтерства, наприклад, у Нідерландах 82,5 % неформального волонтерства 40,3 % формального; у Фінляндії – 74,2% та 34,1 % відповідно, у Швеції – 70,4 % та 35,5 % відповідно; у Румунії – 32 % формального і неформального волонтерства. Статистика щодо формального волонтерства в Україні відсутня, на сьогодні наявні тільки дані щодо неформального волонтерства.

Із повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України залученість до волонтерської діяльності зросла в рази. Влітку 2022 року 59 % українців долучились до волонтерської діяльності на користь Збройних Сил України, внутрішньо переміщених осіб та інших громадян, постраждалих внаслідок війни, що демонструє колосальний потенціал здійснення волонтерської діяльності  в Україні. Загалом упровдовж 2022 року 74 % українців долучились до волонтерської діяльності.

У 2023 році волонтерську діяльність в Україні здійснювали 37% українців, у 2024 році цей показник зменшився до 27 %.

Тому волонтерська діяльність потребує розвитку. Попри зростання кількості волонтерів, які надають допомогу індивідуально, та організацій, які залучають до своєї діяльності волонтерів, більшість громадян не залучені системно до волонтерської діяльності, що є звичайною практикою в країнах Європейського Союзу. Крім того, розвиток волонтерської діяльності є важливою частиною існування та сталого розвитку громадянського суспільства.

Однією з проблем розвитку волонтерства в Україні, що потребують негайного розв’язання, є низький рівень інституційної спроможності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів, зокрема громадських обʼєднань, та відсутність ефективного менеджменту таких організацій, стабільного залучення ними професійних кадрів, фінансових і матеріальних ресурсів, відсутність стабільної співпраці з органами державної влади, місцевого самоврядування та представниками бізнесу.

Не менш негативним чинником є відсутність інструментів належної координації діяльності суб’єктів відносин у сфері волонтерської діяльності, недостатній рівень необхідних знань, навичок посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування, відсутність практики сталого партнерства організацій, які залучають до своєї діяльності волонтерів, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що перешкоджає забезпеченню належної співпраці, спрямованої на ефективне розв’язання суспільно важливих питань, які виникають при здійсненні волонтерської діяльності.

Агресія Російської Федерації призводить до виникнення додаткових проблем, повʼязаних з небезпекою для життя та здоровʼя волонтерів під час здійснення ними волонтерської діяльності, а також недостатнім рівнем соціального захисту цієї категорії осіб.

Зазначені проблеми актуалізують потребу створення ефективної та дієвої системи заходів, спрямованих на забезпечення  ефективної комунікації організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів, із органами державної влади, обміну досвідом та успішними методиками з метою підвищення рівня залучення ресурсів для розв’язання та усунення проблем загальнодержавного, регіонального та локального рівня у здійсненні волонтерської діяльності.

Реалізація Державної цільової програми з розвитку волонтерської діяльності на період до 2030 року, розроблення, якої передбачено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.02.2023 № 160 „Про затвердження плану заходів до 2024 року щодо реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021–2026 роки” (далі – Програма) (Офіційний вісник України, 2023 р., № 24, ст. 1360), дасть змогу забезпечити сталий розвиток волонтерської діяльності в Україні, а також підтримувати громадську активність в цій сфері.

У Концепцї враховано:

Інструкцію програми „Волонтери ООН (UNV)” із розроблення та впровадження законів і політики щодо волонтерства (Drafting and Implementing Volunteerism Laws and Policies A Guidance Note) (2011 рік);

Дослідницький звіт для програми „Волонтери ООН (UNV)” „Закони та політика, що впливають на волонтерство” (Laws and Policies Affecting Volunteerism) (2001 рік), представлений Міжнародним центром некомерційного права (ICNL) і Європейським центром некомерційного права (ECNL);

Резолюцію Європейської Ради від 27.11. 2007 про волонтерську діяльність молоді (14427/1/2007);

Резолюцію Європейського парламенту від 22.04. 2008 про роль волонтерства у сприянні економічній та соціальній єдності;

Резолюцію Європейського парламенту від 12.06.2012 про визнання та сприяння транскордонній волонтерській діяльності в ЄС (2011/2293 (INI) (2013/C 332 E/02);

Повідомлення Європейської Комісії від 20.09.2011 до Європейського парламенту, Ради, Європейського економічного та соціального комітету та Комітету регіонів щодо політики ЄС та волонтерства: визнання та сприяння волонтерській діяльності в ЄС (COM (2011) 0568);

Повідомлення Європейської Комісії від 23.11.2010 до Європейського парламенту та Ради „Як виразити солідарність громадян країн – членів ЄС через волонтерство: перші міркування про Європейський добровільний корпус гуманітарної допомоги” (COM (2010) 0683);

Повідомлення Європейської Комісії до Європейського парламенту та Ради, Європейського економічного та соціального комітету регіонів „Про політику ЄС і волонтерство: визнання та просування транскордонної волонтерської діяльності в ЄС” (2011 рік);

Також у Концепції взято до уваги положення:

Білої книги міжнародної волонтерської служби „Глобальні стратегії для глобальних викликів” (Global Strategies for Global Challenges) (2011 рік), створеної за ініціативою CCIVS за участю 7 мереж і 100 організацій IVS, яка є політичним інструментом для мереж і організацій, що працюють у сфері IVS, а також для органів державної влади, громадянського суспільства та міжнародних установ;

Висновків Європейської Ради від 3 жовтня 2011 року щодо ролі волонтерської діяльності в соціальній політиці (14552/2011);

Політики Альянсу щодо волонтерства в Європі (Alliance Policy Agenda on Volunteering in Europe) 2011 року, яка містить рекомендації для більш ефективної та дієвої європейської політичної основи волонтерської діяльності та опирається на політики волонтерства, визначені Рішенням Європейської Ради 2009 року та Повідомленням Європейської комісії 2011 року про волонтерство, а також рекомендації, які популяризують і підтримують волонтерську діяльність, як демонстрування європейських цінностей, що є інструментом для формування активної громадянської позиції та сприяють зростанню економічного та соціального капіталу;

Європейської хартії прав та обов’язків волонтерів (European Charter on the Rights and Responsibilities of Volunteers) (2011 рік), яка містить рекомендації щодо основ більш ефективної та дієвої політики в Європі з метою підтримки та заохочення волонтерів, волонтерської діяльності, організацій, що займаються залученням волонтерів, та їхніх партнерів.

 

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом

До основних причин виникнення проблемних питань у розвитку волонтерської діяльності в Україні можна віднести:

законодавче визначення та суспільне розуміння волонтерської діяльності як безоплатної (без акцентування уваги на тому, що волонтерська діяльність не оплачується, але волонтер повинен мати право на неоподатковувану компенсацію витрат, понесених при провадженні  волонтерської діяльності, мати можливість бути застрахованим тощо); недостатній рівень обізнаності самих волонтерів та організацій, які їх залучають, із юридичних питань, які виникають в процесі такого залучення;

незабезпечення  на практиці наявних законодавчих можливостей підтримки волонтерів на рівні органів місцевого самоврядування (що успішно забезпечується в країнах ЄС), законодавче обмеження щодо оподаткування витрат неприбуткових організацій та установ на страхування волонтерів, відсутність можливості компенсації волонтеру відшкодування витрат, пов’язаних з  волонтерською діяльністю;

відсутність правового регулювання і законодавчого заохочення довгострокового та корпоративного волонтерства, зокрема, визначення можливостей сприяння волонтерській діяльності у трудовому законодавстві (в тому числі можливості взяти відпустку для волонтерської діяльності;

відсутність законодавчого визначення практичних інструментів і заходів щодо стимулювання довгострокового та корпоративного волонтерства в Україні;

відсутність законодавчих механізмів підтримки неприбуткових організацій, які залучають волонтерів до своєї діяльності, на рівні держави, органів місцевого самоврядування, територіальних громад, а також інструментів підтримки та координації волонтерської діяльності, заходів, які стимулювали б до її залучення, посилення координації та взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, міжнародних організацій з питань формування та реалізації державної політики у сфері волонтерської діяльності;

недостатнє задіяння волонтерів до процесів державотворення, прийняття рішень, формування та реалізації державної політики з питань волонтерства, незабезпечення сприятливих умов для залучення до волонтерської діяльності у формі участі в управлінні підприємствами, установами, організаціями комунальної форми власності через можливість долучення до наглядових рад із відповідними повноваженнями;

недостатність у територіальних громадах сучасних і відкритих просторів з відповідно підготовленими фахівцями для реалізації громадянами та громадськими об’єднаннями власних волонтерських ініціатив;

недостатність підтримки органами місцевого самоврядування реалізації волонтерських ініціатив у невеликих територіальних громадах, чим спричиняється зменшення в них волонтерської діяльності і посилюються еміграційні настрої серед громадян, здебільшого серед молоді;

відсутність державної цільової програми підтримки волонтерської діяльності, що негативно впливає на створення програм на рівні територіальних громад;

низька соціальна активність молоді через законодавче обмеження щодо залучення дітей (до досягнення 14-річного віку) до волонтерської діяльності; потреба посилення міжурядової координації для залучення до волонтерської діяльності в Україні іноземців, у тому числі для підтримки Сил оборони України;

відсутність дієвого механізму фінансової підтримки волонтерів, які постраждали внаслідок бойових дій під час здійснення волонтерської діяльності, зокрема під час надання гуманітарної допомоги цивільному населенню в зоні бойових дій, а також підтримки сімей загиблих волонтерів;

відсутність системного підходу до моніторингу та аналізу викликів у сфері волонтерства, зокрема, на законодавчому рівні.

Для розв’язання зазначених проблем, необхідна комплексна програма, визначені якою пріоритетні завдання виконуватимуться всіма заінтересованими сторонами (органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інститутами громадянського суспільства, організаціями, що залучають до своєї діяльності волонтерів) і в яких буде враховано потреби, інтереси та можливості волонтерів згідно з видами їхньої волонтерської діяльності, особливості кожної сфери, де застосовується волонтерська діяльність, нові тенденції та виклики, а також передбачено усунення наявних перешкод. Програма має містити завдання, що поєднують інструменти, які вже ефективно впроваджуються, з тими, що потребують удосконалення та реалізації принципово нових підходів для розвитку волонтерської діяльності.

 

Мета і завдання Програми

Метою Програми є всебічна підтримка поширення волонтерського руху як на державному рівні, так і на рівні територіальних громад, забезпечення сталого розвитку, формування ефективної державної політики у сфері волонтерської діяльності.

Завдання Програми:

забезпечення належного розуміння (визнання) та оцінювання органами державної влади та органами місцевого самоврядування потенціалу волонтерів і волонтерської діяльності, передусім молоді, для сталого розвитку громад, у тому числі забезпечення умов для створення привабливого інвестиційного клімату та економічного розвитку, забезпечення базових потреб осіб, які здійснюють волонтерську діяльність;

впровадження механізмів створення та забезпечення системних можливостей і підтримки волонтерської діяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування для реалізації волонтерських ініціатив у територіальних громадах, підвищення рівня соціальної згуртованості та мінімізації еміграційних процесів серед громадян, передусім молоді.

 

Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Для розв’язання проблеми можливі три варіанти.

Перший варіант передбачає збереження нинішньої ситуації у сфері волонтерської діяльності, яка полягає у невтручанні в функціонування галузі, що дає змогу волонтерам, які надають допомогу індивідуально, та організаціям, які залучають до своєї діяльності волонтерів, розвиватися самостійно.

Перевагою цього варіанту є заощадження бюджетних коштів і запобігання формуванню упередженого ставлення заінтересованих осіб до державного регулювання волонтерської діяльності.

Недолік – зменшення кількості громадян, зацікавлених в здійсненні волонтерської діяльності.

Другий варіант передбачаєрозв’язання та врегулювання питань розвитку волонтерської діяльності в територіальних громадах, зокрема, в межах виконання відповідних регіональних і місцевих програм.

Перевагою є економія коштів державного бюджету.

Недоліки: нерівномірний розвиток волонтерської діяльності у різних регіонах, пов’язаний з відсутністю цілісного бачення проблем сфери, єдності підходів та координації зусиль у їх розв’язанні, фрагментарним характером заходів; фінансування волонтерської діяльності з відповідного місцевого бюджету за залишковим принципом.

Третій варіант передбачаєреалізацію комплексних заходів, зокрема створення правових, фінансових та організаційних засад для стимулювання розвитку волонтерської діяльності шляхом виконання  Державної цільової програми підтримки з розвитку волонтерської діяльності в Україні на період до 2030 року.

Цей варіант є найбільш оптимальним та ефективним, оскільки забезпечує поступову та узгоджену з ключовими заінтересованими сторонами (органи державної влади; органи місцевого самоврядування; організації, що залучають до своєї діяльності волонтерів; міжнародні партнери; особи, що здійснюють волонтерську діяльність) модель розвитку волонтерства шляхом комплексного розв’язання проблемних питань. Реалізація цього варіанту передбачає підвищення рівня інституційної спроможності волонтерів та організацій, що їх залучають, налагодження їх ефективного діалогу з органами державної влади, територіальними громадами, створення умов для посилення соціального захисту та розширення соціальних гарантій для волонтерів, підвищення значимості волонтерства у суспільстві.

Шляхи і способи розв’язання проблеми, строк виконання Програми

Для досягнення мети Програми та розв’язання проблем у сфері розвитку волонтерської діяльності передбачається вжиття таких заходів:

запровадження державної підтримки організацій, які залучають до своєї діяльності волонтерів, шляхом упровадження відкритих конкурсів преміювання таких організацій;

сприяння створенню організаціями, які залучають до своєї діяльності волонтерів, власних ендавментів через:

-       нормативне забезпечення публічності та прозорості ендавментів;

-       захист ендавментів на випадок виходу з ринку в порядку ліквідації чи реорганізації відповідного банку.

законодавче визначення поняття корпоративного волонтерства, заохочення громадян до корпоративного волонтерства шляхом включення до статті 25 Закону України „Про відпустки”, відпустки для здійснення волонтерської діяльності. Надання додаткової відпустки військовослужбовцям для здійснення волонтерської діяльності, зокрема для організації таборів для дітей і молоді з відповідним внесенням змін до статті 26 Закону України „Про військовий обов’язок і військову службу”;

запровадження в Україні європейських підходів підтримки та мотивації волонтерів шляхом:

-    реалізації комплексу заходів зі сприяння страхуванню волонтерів, які долучаються до волонтерської діяльності, спрямованої на забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (внесення змін до Податкового кодексу України щодо неоподаткування витрат на страхування життя та здоров’я волонтерів (18 відсотковий податок на доходи фізичних осіб та військовий збір), залучення міжнародного донорського фінансування організаціями, які залучають волонтерів);

-     запровадження практики оплати чи відшкодування витрат, пов’язаних зі здійсненням волонтерської діяльності, зокрема, за рахунок бюджетів органів місцевого самоврядування;

-    підготовки Порядку відшкодування витрат, пов’язаних зі здійсненням волонтерської діяльності, для організацій, які залучають громадян до провадження волонтерської діяльності;

-    розроблення форм фінансової та програмної звітності для організацій, які претендують на отримання коштів з державного та місцевих бюджетів, зокрема, на страхування, оплату чи відшкодування витрат, пов’язаних зі здійсненням волонтерської діяльності;

-     зняття законодавчого обмеження щодо залучення дітей, які не досягли                    14-річного віку, до волонтерської діяльності через запровадження механізму волонтерства з батьками (усиновлювачами, опікунами, піклувальниками), а в освітніх закладах – із щонайменше двома представниками відповідного батьківського комітету; запровадження типових для розвинутих країн ЄС і НАТО механізмів участі дітей у волонтерській діяльності в межах освітньої програми – пряма участь дітей з батьками (усиновлювачами, опікунами, піклувальниками), у волонтерській діяльності, зокрема, в межах визначених освітньою програмою годин);

-     підтримка та розвиток волонтерської діяльності серед людей похилого віку;

-     зазначення волонтерського досвіду в документах про освіту (атестатах, свідоцтвах, дипломах) волонтерів, що є здобувачами освіти, в тому числі середньої, та напрацювання відповідних методичних рекомендацій щодо верифікації факту долучення до волонтерства;

-     розвиток і зміцнення мережі координаторів волонтерської діяльності на базі центрів життєстійкості, забезпечення їх сталого чисельного приросту та створення умов, що сприятимуть їхній стійкості та уникненню професійного вигорання;

-   удосконалення нормативно-правової бази, створення рекомендацій, інформаційних матеріалів щодо залучення громадян до волонтерської діяльності в формі участі в роботі Наглядових радах, утворених з метою управління комунальними підприємствами, установами, організаціями;

        Створення державою інформаційно-аналітичної волонтерської платформи, яку передбачено Законом України „Про волонтерську діяльність”, з можливістю (але не обов’язково):

публікування інформації щодо організацій, які залучають волонтерів до своєї діяльності, з можливістю вносити зміни (юридична адреса, річні звіти про діяльність, інформація про керівника, контактні дані тощо);

застосування примірного договору про провадження волонтерської діяльності;

публічної верифікації досвіду волонтерської діяльності волонтера в неприбутковій організації;

автоматичного інформування організацій, які залучають волонтерів до своєї діяльності, про зміни в законодавчому регулюванні волонтерської діяльності, а також проєктів відповідних нормативно-правових актів для їх публічного обговорення.

Вивчення можливості відображення на інформаційно-аналітичній волонтерській платформі відповідного волонтерського досвіду громадян по типу „Europass” щодо здійснення волонтерської діяльності, завдяки інструменту генерування інформації здійснення такої діяльності (за можливості – для молоді інтегрування у європейський „Youthpass certificate”).

Посилення підтримки волонтерської діяльності на рівні громад в роботі центрів життєстійкості, зокрема:

збір та оброблення інформації про суспільні потреби в територіальних громадах, які можна задовольнити шляхом залучення волонтерів;

навчання волонтерів, зокрема, через створення молодіжних просторів з метою залучення молоді до волонтерської діяльності;

підвищення рівня поінформованості волонтерів і представників організацій, які їх залучають, щодо протоколів безпеки в процесі здійснення волонтерської діяльності;

сприяння залученню до волонтерської діяльності вразливих груп населення, зокрема осіб з інвалідністю, шляхом поширення інформації про позитивні результати такого залучення;

сприяння забезпеченню принципів безбар’єрності та недискрімінації долучення  до волонтерської діяльності вразливих груп населення, осіб з інклюзивними потребами зокрема, шляхом поширення інформації про позитивні результати волонтерської діяльності;

розроблення та поширення матеріалів для стимулювання розвитку волонтерства на рівні територіальних громад (рекламні та освітні кампанії);

сприяння самоорганізації та структуруванню волонтерського руху в територіальних громадах зусиллями центрів життєстійкості, зокрема, створення осередків загальнонаціональних мережевих організацій, які залучають волонтерів до своєї діяльності, та залучення зацікавлених підприємств, установ, організацій приватного права, донорських організацій до волонтерської діяльності у територіальних громадах за місцем їх функціонування;

проведення у взаємодії з інститутами громадянського суспільства щорічного репрезентативного соціологічного дослідження, моніторингу стану, динаміки, ризиків і перспектив розвитку волонтерської діяльності;

вироблення на основі таких досліджень пропозицій щодо законодавчих змін для підвищення ефективності волонтерської діяльності в Україні;

розвиток міжнародної співпраці спрямованої на залучення до волонтерської діяльності в Україні іноземців в межах волонтерських програм Європейського Союзу, Ради Європи, країн НАТО та країн Британської Співдружності;

спрощення механізмів в’їзду в Україну, перебування та здійснення волонтерської діяльності в Україні іноземців та осіб без громадянства для надання волонтерської допомоги Силам оборони України (в тому числі в розмінуванні, залученні фахівців у галузі медицини тощо), участі в діяльності підприємств, організацій та установ, які залучають до своєї діяльності волонтерів, відповідно до законодавства України;

розроблення Порядку залучення волонтерів до діяльності органів державної  влади та органів місцевого самоврядування з рекомендаціями щодо укладення договорів про провадження волонтерської діяльності; визначення координатора (уповноваженого) з числа посадових осіб; вжиття заходів унеможливлення несанкціонованого доступу волонтера до інформації з обмеженим доступом тощо;

проведення дослідження практики волонтерської діяльності в комунальних закладах соціальної інфраструктури, зокрема, закладах охорони здоров’я та розроблення рекомендацій щодо залучення волонтерів до такої діяльності в Україні;

створення та реалізація спільного з міжнародними організаціями проекту стимулювання страхуванням життя та здоров’я волонтерів (які працюють в умовах підвищеного ризику, зокрема, з дітьми та в районах, наближених до зони бойових дій, на розчищенні завалів тощо) для підвищення рівня безпеки волонтерської діяльності, системного та довгострокового волонтерства, заснованого на співпраці волонтерів з неприбутковими підприємствами, установами, організаціями, з укладенням договорів про провадження волонтерської діяльності;

вивчення питань ефективності та доцільності застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 112 „Про затвердження переліку засобів, товарів (робіт, послуг), сума (вартість) благодійної допомоги для закупівлі або у вигляді яких не включається до оподатковуваного доходу платників податку на доходи фізичних осіб” (Офіційний вісник України, 2016 р., № 18, ст. 729) щодо переліку товарів, які можуть закуповуватися за кошти, зібрані волонтерами (фізичними особами – благодійниками) на оборонні та інші військові потреби;

створення у взаємодії з організаціями громадянського суспільства програми навчання координаторів волонтерської діяльності у центрах життєстійкості щодо залучення волонтерів, провадження волонтерської діяльності для посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, представників організацій громадянського суспільства. Запровадження практики обміну досвідом на регіональному, національному та міжнародному рівнях з питань розвитку волонтерства для держслужбовців;

створення спільно з організаціями громадянського суспільства програми розвитку волонтерської діяльності на рівні територіальних громад, проведення щорічного дослідження якості реалізації таких програм, внесення змін до програми, з урахуванням чинних нормативно-правових актів, що регулюють волонтерську діяльність;

дослідження міжнародного досвіду створення законодавчого підґрунтя  для стимулювання довгострокового та корпоративного волонтерства, моніторинг законодавства, що регулює діяльність волонтерів та організацій, які їх залучають, а також практики його імплементації для оперативного напрацювання та ініціювання змін до законодавства в сфері волонтерської діяльності;

    Строк реалізації Програми – до 2030 року.

 

Очікувані результати реалізації Програми, визначення її ефективності

Очікуюються такі результати реалізації Програми є:

запроваджено нову систему державної підтримки організацій, що залучають до своєї діяльності волонтерів, яка базується на функціонуванні  сталої інституційної спроможності таких організацій, включаючи їх фінансову незалежність, прозорість та публічність;

ендавменти організацій, які залучають до своєї діяльності волонтерів, публічні та прозорі, а законодавством забезпечено захист таких ендавментів на випадок виходу банку з ринку в процесі ліквідації чи реорганізації;

організації, які залучають до своєї діяльності волонтерів, масово створюють ендавменти та залучають на них кошти, прибуток від яких використовують виключно на статутні цілі таких організацій;

юридичні особи публічного права активно використовують можливість залучення волонтерів, у тому числі військовослужбовців, та  забезпечують надання їм додаткової відпустки для здійснення волонтерської діяльності;

неприбуткові підприємства, організації та установи залучають волонтерів на підставі договорів про провадження волонтерської діяльності, страхують їх життя і здоров’я та (за можливості) компенсують витрати, пов’язані із провадженням ними волонтерської діяльності;

волонтери можуть отримувати від держави та органів місцевого самоврядування підтримку у вигляді неоподатковуваного страхування та відшкодування витрат, пов’язаних з волонтерською діяльністю;

діти віком до 14 років можуть законно займатись волонтерською діяльністю, в тому в числі в межах визначених освітньою програмою;

волонтери мають можливість публічно й прозоро долучатися до управління комунальними установами, закладами та підприємствами через створення органами місцевого самоврядування відповідних незалежних наглядових рад;

волонтери та організації, які їх залучають, мають можливість підтвердити свою прозорість і публічність, а також знаходити верифікованих партнерів на інформаційно-аналітичній волонтерській платформі для горизонтальної взаємодії, фіксувати договори із волонтерами і терміни їх страхування, публічно верифікувати свій досвід волонтерської діяльності;

волонтери та організації, які їх залучають, можуть у будь-якій територіальній громаді звернутись до центру життєстійкості за підтримкою власних волонтерських ініціатив, а також для уточнення суспільних потреб у територіальних громадах, які можна задовольнити через волонтерську діяльність;

волонтери можуть створювати та доповнювати власні профілі на інформаційно-аналітичній волонтерській платформі для відображення своєї волонтерської діяльності за типом „Europass” з можливістю автоматичного генерування індивідуального волонтерського резюме (для молоді – європейський „Youthpass certificate”);

підвищено рівень компетентності координаторів волонтерської діяльності, зокрема, щодо знань і навичок у сфері формування та реалізації волонтерських ініціатив на всеукраїнському, регіональному та місцевому рівнях;

державою застосовується новий підхід до сприяння самоорганізації та структурування волонтерського руху в територіальних громадах, чим забезпечено масштабування волонтерської діяльності на місцях, а також створення у територіальних громадах осередків загальнонаціональних мережевих організацій, які залучають волонтерів до своєї діяльності;

зросла кількість волонтерів, які уклали договори про провадження волонтерської діяльності, що забезпечило формалізацію та правовий захист волонтерської роботи на всіх рівнях;

зросла кількість волонтерів, які отримали підтримку від органів місцевого самоврядування через місцеві цільові програми сприяння розвитку волонтерської діяльності;

зросла кількість координаторів волонтерської діяльності в інститутах громадянського суспільства, які залучають волонтерів, чим забезпечується сталість волонтерських ініціатив у межах громадянського суспільства України;

ухвалено зміни до законодавства, що сприяють залученню до волонтерської діяльності, зокрема, щодо в’їзду в Україну та залучення до діяльності в Україні волонтерів-іноземців, надання допомоги державою постраждалим від бойових дій волонтерам, визначення неоподатковуваними витрат на страхування життя та здоров’я волонтерів;

пропозиції щодо змін до законодавства, спрямовані на підвищення ефективності та розширення обсяггу волонтерської діяльності в Україні виробляються та ухвалюються обґрунтовано, на основі якісних щорічних репрезентативних соціологічних дослідженнь, аналітичних досліджень і моніторингів щодо стану, динаміки та перспектив розвитку волонтерської діяльності в Україні.

Стан реалізації Програми оцінюється Національною соціальною сервісною службою України у співпраці з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, науково-дослідними установами, інститутами громадянського суспільства за методикою оцінювання ефективності її виконання, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

За результатами щорічного оцінювання ефективності реалізації Програми у разі потреби може проводитись перегляд її завдань і заходів.

 

Оцінювання фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для забезпечення рналізації Програми